Найважчим ударом стала загибель брата: на Волинь «на щиті» повернувся легендарний розвідник, який 10 років захищав Україну

На Волинь «на щиті» повернувся ще один захисник України. 26 червня Рожищенська громада втирала сльози, задихаючись від невимовного болю. Спекотна літня тиша розірвалася тужливими акордами пісні «Плине кача по Тисині…» Громада навколішки, живим коридором шани зустрічала свого захисника, який повернувся додому «на щиті». Віктор Зенц — легендарний розвідник, який понад 10 років зі зброєю в руках боронив Україну і ніколи, жодного разу не нарікав на втому. Доброволець, розвідник-далекомірник відділення управління командира самохідного артилерійського дивізіону 63-ї окремої механізованої бригади загинув 16 червня 2026 року. Сталось це під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Щурове Краматорського району Донецької області. Його життя, що тривалий час межувало зі смертю на передньому краї, обірвав підступний удар ворожого FPV-дрона, повідомляє Рожищенська міська рада.

Коли у 2014 році росія вперше зазіхнула на українські землі, Віктор не вагався. Разом із троюрідним братом В’ячеславом Зенцом вони добровольцями вирушили на фронт у складі славетної 95-ї десантно-штурмової бригади. Псевдо «Брати» вони отримали миттєво, щойно в підрозділі дізналися про їхні родинні зв'язки.

Вони пройшли найстрашніші та найгарячіші точки тієї, першої фази війни: Мар'їнку, Піски, Попасну, Дебальцеве, оборону Донецького аеропорту взимку 2014−2015 років. Окремою чорною сторінкою в пам'яті Віктора назавжди закарбувалися бої за 32-й блокпост на Луганщині, прозваний «долиною смерті».

Про їхню розвідницьку зухвалість ходили легенди. Під час операцій «Брати» разом із побратимами примудрялися «викрадати» у ворога техніку під самим носом: дві БМП, чотири автівки. А одного разу Віктор та В’ячеслав зайшли на окуповану територію і трофеєм вивели… російський танк. За голови відчайдушних братів-розвідників окупанти навіть оголошували грошову нагороду.

Після звільнення з лав ООС Віктор спробував повернутися до цивільного життя, але так і не зміг знайти себе на мирній землі, коли в країні тривала прихована війна. Серце рвалося туди, де лишилися побратими. Він знову підписав контракт.

Повномасштабне вторгнення застало його в самому вирі подій. Найважчим ударом для Віктора стала загибель його невіддільної частини — брата В’ячеслава у лютому 2023 року. Віктор безмежно картав себе, що не вберіг, не був поруч. Вголос роздумував: «А може, якби я був поряд… ми ж щасливчики».

Найбільшим всесвітом для Віктора завжди була його донька Олександра. На її долю випали надважкі випробування: війна забрала тата, який захищав її половину життя, а коханого хлопця дівчина й досі з надією чекає з ворожого полону.

Громадська панахида відбулася в Рожищі. Віктора Зенца поховали з усіма військовими почестями.

Раніше на Чернігівщині в останню дорогу провели мужнього захисника Олега Шаповала.

828

Читайте нас у Facebook