Коли Леся Нікітюк прибігає до нас додому в пеньюарі і фоткається зі мною — це викликає дискомфорт, — Сергій Притула
Цього літа Сергію Притулі довелося дуже ретельно коригувати свій робочий графік — ведучий отримав серйозну травму ноги.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про те, что шоумен Тимур Мирошниченко, відомий своєю роботою на «Евробаченні-2017» в Києві, став новим ведучим програми про світське життя.
«У мене шість телевізійних проектів, а минулого року було сім плюс 130 концертів»
— Сергію, як зараз почуваєтесь?
— Тепер вже добре. Я поламався в день свого народження, 22 червня, а операцію зробили 2 липня. Дуже вдячний продюсерам проекту «Страсті за Ревізором», що перенесли зйомку з 6 липня на 6—7 серпня. Але разом з тим на милицях я відзняв 18 випусків «Вар'яти-шоу» і чотири випуски «Страстей за Ревізором». Звісно, лікарі прописали режим спокою. Але те, що рекомендують лікарі, це одне, і зовсім інше — коли немає можливості перенести ту чи іншу справу.
— Що зараз вам заборонено робити?
— Тільки ставати на травмовану ногу, все інше можна. Але я сам себе частково обмежую. Півтора місяці перебував під опікою дружини — ніяких гастролей, правильна їжа. Зовсім не вживав алкоголь, почав висипатися. Як наслідок — схуд до 87 кілограмів. Це найкраща моя вага за останні роки.
— У вас на «Новому каналі» чотири проекти, плюс гастрольний графік. Де черпаєте наснагу?
— В такому ритмі я перебуваю постійно протягом кількох останніх років. І це не найгірший графік. Окрім чотирьох проектів на «Новому каналі», займаюсь ще й Національним відбором на «Євробачення» на СТБ. Наразі у мене шість телевізійних проектів, а минулого року було сім плюс 130 концертів. Але я вважаю, що в цьому немає нічого особливого.
Звісно, коли виходиш на сцену, викладаєшся. Але ж люди, які приходять до тебе на зйомку чи на концерт, очікують на хороший настрій, хочуть посміятися. Вони виражають свою вдячність оплесками, сміхом. Такі речі дуже надихають. До того ж я досить активно веду свою сторінку у соціальних мережах, яка була заснована для того, щоб збирати кошти на допомогу українській армії. Намагаюся висловити власні думки, запустити підписників у царину, куди не завжди допускають журналістів.
Люди, які пишуть, коментують, також надихають. Якось одна дівчинка дуже гарно мені написала: «Я була на чотирьох ваших концертах. Буду приходити ще і своїх друзів приводити, адже розумію, що саме ви хочете сказати людям між рядків. Ви говорите про смішні речі, але насправді закладаєте глибший зміст — любові до своєї країни, поваги, патріотизму». Було так приємно, що хтось усвідомлює це.
— Якби ви були учасником програми «Діти проти зірок», яким талантом могли б здивувати?
— Яке хороше і водночас підступне запитання. Щойно піймав себе на думці, що ніяких талантів у мене немає. Ну не вмію я м’ячик на носі тримати, не відіжмуся тисячу разів і не перетну Ла-Манш, не можу грати одночасно на трьох скрипках. Це і є причина, чому я не ходжу на жодні талант-шоу, а веду їх.
До речі, це вже вдруге за останній місяць мені ставлять запитання, на яке не можу відповісти. Нещодавно зустрічався з дітьми в математичному таборі. Туди найкращі юні математики з’їжджаються. І на зустрічі одна дівчинка поставила мені запитання: «А ви сортуєте сміття?» Відповідаю: «Ні». А вона: «Чому?» І була така розчарована. Я прийшов додому, кажу жінці: «Мене сьогодні присоромила дитина», яка у свої 12 років чітко розуміє, що сміття треба сортувати. Тепер і ми це робимо.
«Вважаю, що міг би знадобитися Україні в законодавчому органі. Принаймні, ходив би на роботу»
— Ви вже дев’ятий сезон працюєте у проекті «Хто зверху?». Не набридло?
— Якраз «Хто зверху?» мені й не набридає. Адже це проект, в якому ти виходиш на сцену без будь-якого сценарію. Маєш лище список конкурсів і правила гри. Це абсолютний фристайл, жодної підготовки. Вийшов — і рубаєш. Головне — мати настрій. Немає настрою — не виходь на зйомку. Подзвони мамі, подивися фотки дітей, пожартуй з редакторами. Особливо, коли вони беруть на зйомку немовлят. Я ходжу і нюхаю їм потилички, тому що дітки на потилицях дуже смачно пахнуть. Налаштувався на позитив — і пішов далі на зйомку з настроєм.
— Відомо, що ви зі співведучою проекту Лесею Нікітюк сусіди.
— Це дуже зручно. Виникає дискомфорт лише тоді, коли Леська прибігає до нас додому в пеньюарі, фоткається зі мною, а я на милицях, з гіпсом. Прибігла каліку провідати, принесла тортика, сфоткалася, виставила в Instagram. Що люди почали писати? «Нічого собі! Ви живете разом?» — читаю. Я зранку в якійсь футболці домашній, а вона — в пеньюарі. Дійшло до того, що Лесина мама зайшла в коментарі й написала: «Ще що понапридумуєте? Ще що понаписуєте?!»
— Щодо політики і виборів. Ви збиралися покинути телебачення?
— Я хотів поєднати корисне з приємним. Відверто вважаю, що міг би знадобитися Україні в законодавчому органі. Принаймні, ходив би на роботу. Скажу чесно, це вже немало.
Я саме тому зараз і пішов, адже відчуваю, що фінансово вже достатньо незалежний. Мені не хотілося кидати роботу на «Новому каналі», але я був готовий до того, що доведеться і піти. Проте нічого не відбулося. Звісно, я засмутився, бо являюсь максималістом. Завжди ставлю високу планку і не задоволений, коли не досягаю того результату, який запланував.
«До корпоративів ставлюся з повагою»
— Ви кажете, що стали фінансово незалежним. Коли телебачення почало приносити прибуток?
— Щойно почав на ньому працювати. Просто запити різні 10—11 років тому і зараз. У 2005 році я працював на «Інтері», вів програму «Було ваше, стало наше». У мене була зарплата 100 доларів за програму. Минав час, ставки росли. Вже у 2008 році, коли працював у проектах Comedy Club, «Файна Юкрайна», «Підйом» на «Новому каналі», зрозуміло, не був бідною людиною. З’явилася перша нерухомість, хоча довелося брати кредит. Я не переймався, чи буде мати стабільний достаток моя мама. Сім’я була забезпечена — і що далі, то краще. Зараз я твердо стою на ногах. Навіть не знаю точно, скільки заробляю. Якщо відверто, у мене за цим слідкують жінка і бухгалтер. Маю роботу на «Новому каналі», щось перепадає з гастролей «Вар'ятів», концертів. Я знімаюся у рекламі, кіно, озвучую мультфільми, пишу сценарії, веду концерти, корпоративні заходи.
Читайте также: На вершине Казбека расплакался, как ребенок: Александр Педан побил собственный рекорд
— Вони багато кому з телеведучих допомогають…
— Я навіть з повагою ставлюся до корпоративів. Адже якщо отримуєш замовлення допомогти зробити свято, значить, тебе цінують, на тебе розраховують. Тому у мене з моїм директором є угода — ми не беремо участі в тендерах. Якщо клієнту глибоко начхати, хто буде у нього ведучим: Педан, Притула, Горбунов чи Доманський, значить, ти просто один із елементів свята. А от коли дзвонять і кажуть, що замовник хоче, щоб Притула провів корпоратив компанії чи весілля, це означає, що розраховують саме на тебе. І таким людям хочеться допомогти зробити свято незабутнім. До речі, завдяки корпоративній роботі відчуваєш, як старієш. Якщо раніше я вів весілля своїх ровесників, то нині запрошують на свята молоді люди, у яких батьки за віком майже такі, як я.
— Ви вже більше десяти років працюєте на «Новому каналі». Пам’ятаєте свій перший день, коли прийшли туди?
— Причому, дуже чітко. На той момент я ще не був працівником каналу, але мене на ньому показували — вів проект «Чи розумніший ти за п’ятикласника?». Це був 2008 рік. Більше того, Comedy Club з «1+1» перейшов на «Новий канал». У 2008 році у Києві виступав Пол Маккартні, і трансляція концерту велася з Майдану у Львів, Дніпро, Одесу, Сімферополь. Це був величезний проект. І мене запросили бути ведучим трансляції у Львові.
Читайте также: Название книги, которую подарила мне MARUV, не скажу — там фривольности, — Екатерина Кухар
Фактично це мій перший день роботи на «Новому каналі», і я маю зустрітися з продюсером каналу Машею Павлійчук. Приходжу, а мене не пускає охорона, тому що не маю бейджика. Телефоную Маші, а вона не бере слухавку, бо знаходиться на якійсь важливій нараді. Що робити — не знаю. Ми посварилися з охороною, я розвернувся і пішов. Згодом Марія подзвонила: «Сергію, а ви де?» Я кажу: «Ви там всі хворі на голову? Навіщо мене запрошувати і не пускати? Це неповага».
— Суворо!
— Сказав, що чекаю її в кафешці на вулиці Дегтярівській, 26. Кажу: «Приїжджаєш, виставляєш пиво, тоді будемо балакати». Вона приїхала, пригостила мене пивом, ми з нею поговорили. Після цього я провів марафон у Львові. Ось такий у мене був веселий перший день на «Новому каналі».
Фото «Нового каналу»
3774Читайте нас у Facebook
