Сьогоднішнє свято, друзі мої, хочемо ми того чи ні, але деяким чином має відношення до кожного з нас. Думаю, дізнавшись про те, що в багатьох країнах світу 22 березня прийнято відзначати Міжнародний день таксиста, сперечатися з цього приводу не стане ніхто. Частіше або рідше, але більшість з нас користується послугами таксі, часом висловлюючи справедливе обурення з приводу незадовільного сервісу, що його отримують за чималі гроші, а часом і щиро дякуючи таксистів за професіоналізм і привітність. Серед них теж різні люди зустрічаються.

Виявляється, саме в цей день в 1907 році на вулицях Лондона з'явилися перші автомобілі, оснащені спеціальними лічильниками. Англійські візники назвали лічильник «таксометром» — від французького «такс» (плата) і грецького «метрон» (вимір). З тих пір індивідуальний міський транспорт почали іменувати словом «таксі», а візників відповідно — таксистами. Перші лондонські таксомотори були зеленого і червоного кольорів. А вже набагато пізніше з легкої руки американського підприємця Джона Хертц, засновника компанії Hertz Corporation, автомобілі таксі почали фарбувати в жовтий колір. Він з часом настільки прижився, що в багатьох країнах саме машини жовтого кольору і асоціюються з автомобілями за викликом. До речі, перший парк машин Хертц формував, скуповуючи старі авто і перефарбовуючи їх в жовтий колір для того, щоб такі машини легше було розпізнати в дорожньому потоці автотранспорту. І незабаром все так до цього звикли, що жовтий став класичним кольором таксі в більшості країн. У той же час в самому Лондоні досі для фарбування легендарних кебів використовується чи не вся палітра кольорів. Але найбільш упізнаваним там все-таки залишається чорний колір таксі.

Власне кажучи, на цьому сьогоднішня розповідь про професійне свято таксистів можна було б і завершувати. Однак «на закуску» я все ж вирішив згадати одну стару філософську ситуацію, пов'язану з темою цього поста. Таксист, що підвіз до багатоповерхового офісу відомого в Лондоні мільйонера, не стримав свого подиву з приводу того, що багатий клієнт розрахувався з ним строго за лічильником.

— Як же так? - здивувався він. — Вчора я сюди ж підвозив вашого сина і він щедро залишив мені «на чай» цілих 10 фунтів!

— Розумієте, шановний, — ввічливо відповів таксисту пасажир, — у мого сина батько мільйонер. А я виріс круглим сиротою …

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.