Щоразу, буваючи в паризькому Луврі і довго розглядаючи прекрасну мармурову статую Венери Мілоської, згадую старий радянський фільм «Ленін у Жовтні». Читачі старшого віку напевно пам'ятають фразу, що прозвучала в тому фільмі і стала відразу крилатою: «Хто бабі руки обламав?! Дізнаюся — ноги повідриваю!» Так лаявся один з командирів революційних солдатів і матросів, які ввірвалися в захоплений в результаті штурму палац і громили там все підряд — статуї богинь, порцелянові вази, антикварні меблі і винні погреби, в яких сп'янілі перемогою мужики могли, нарешті, впитися до смерті …

Так ось сьогодні Венера Мілоська у нас в деякому роді іменинниця. Бо саме 8 квітня 1820 року вона немов відродилася з попелу. Причому, в прямому сенсі цього слова. Сталося це на острові Мілос (Мелос) — одному з Кікладських островів Егейського моря. Греція в той час перебувала під владою Туреччини, і на острові, крім греків, було чимало турецьких чиновників. Оскільки вже тоді всі повально захопилися пошуками різного роду старожитностей, французький моряк Олів'є Вутье разом з місцевим селянином Йоргосом Кентротатосом на руїнах старого амфітеатру відкопали статую грецької богині. Капітан корабля відмовився виконати прохання Вутье і плисти в Стамбул за офіційним дозволом на вивезення статуї. І тоді це за них вирішив зробити морський офіцер Жюль Дюмон-Дюрвіль. І ось йому-то якраз отримати такий дозвіл вдалося.

Правда, якщо вірити легенді, при навантаженні статуї для подальшої відправки її до Франції виникла бійка між французькими моряками і турецькими чиновниками, в ході якої статуя, впавши на землю, втратила обидві руки. З тих пір їх більше ніхто не бачив. На превеликий жаль дослідників. Бо якраз наявність певних предметів в руках могло б з більшою ймовірністю визначити, хто саме в цій скульптурі зображений — Венера (божество римської міфології, що є точним аналогом грецької Афродіти, ось чому, до речі, її ще називають і Афродітою Мілоською), або Амфітріта — дочка міфологічного морського бога Нерея, що стала потім дружиною правителя морського царства Посейдона, або богиня перемоги Ніка.

Не всі знають про те, що спочатку в Париж статуя прибула в якості подарунка французького посла маркіза де Рів'єр королю Людовику XVIII, який згодом і передав її до Лувру. Там вона, власне кажучи, і знаходиться всі ці 200 років, радуючи погляди захоплених відвідувачів і будучи одним з безперечних зразків ідеальної жіночої краси.

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.