Велике місце в нашій музейній експозиції буде відведено птахам. На щастя, за довгі роки колекціонування порцелянових чудес до нас «злетілося» безліч найрізноманітніших птахів. Милих і незграбних, величних і забавних, виконаних в грубуватій манері або прикрашених найтоншими деталями, що роблять ці вироби немов живими. Днями, визначаючи черговість переїзду птахів в нове приміщення, я згадав про те, що як раз в середині квітня відзначається Всесвітній день голосу. А з цього приводу у мене давненько була припасена невелика філософська притча. Ви запитаєте: а при чому тут птахи? Зараз самі все зрозумієте.

Одного разу голубка, що сиділа на зеленій гілці у весняному буйно квітучому гаю, помітила сову, яка, перервавши свій політ, шумно влаштувалася на сусідньому дереві.

- Звідки ти і куди прямуєш? — поцікавилася голубка.

- Взагалі-то я все життя прожила на сході, а ось тепер вирішила перебратися на захід.

- Що ж змусило тебе покинути насиджені місця і летіти невідомо куди?

- Розумієш, — якось відразу поникнувши, поділилася сова, — в моєму колишньому лісі мене всі не любили. Говорили, що голос мій їм не подобається.

Розповівши про наболіле, сова голосно почала видавати неприємні звуки, немов розриваючи умиротвореу атмосферу запашного гаю. Послухавши все це, голубка сказала:

- Мабуть, дарма ти покинула рідні краї.

- Це ще чому ж? — здивовано подивилася на неї сова.

- А ось чому, — спробувала пояснити їй голубка, що не раз бувала в місцях, куди прямувала її співрозмовниця. — Тобі не ліс потрібно міняти, а свій голос. Адже там, куди ти летиш, точно так само не будуть любити твоє злісне ухання і дике насміхання. Тому, якщо ти вже зовсім не можеш змінити свою натуру, тоді краще залишайся там, де народилася, і доживай вік свій в звичному місці…

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.