Думки наші, і надії наші, і мрії наші, і плани матеріальні, як би не хотілося комусь думати про це інакше. Все, що відбувається у кожного з нас в душі, рано чи пізно вихлюпується назовні. Причому, часом це відбувається найнесподіванішим чином і в найнезручніший час. І зовсім не варто звинувачувати в цьому якісь потойбічні сили або чуже втручання. Ми на сто відсотків складаємося з того, чим живемо всередині себе. Не вірите? Ну добре. Тоді розповім вам стару філософську притчу, яка, на мій погляд, має безпосередній стосунок до Міжнародного дня сімей, що відзначається сьогодні.

У напівпорожньому вагоні метро їде похмурого вигляду чоловік, котрий не перестає дошкуляти себе перерахуванням маси проблем, які здаються нерозв'язними: «Дружина вже дістала своїми вічними докорами. Діти — суцільне розчарування. Начальник — сущий самодур, який не вміє цінувати людей…» За спиною чоловіка стоїть (невидимий для оточення) його ангел-хранитель і дослівно записує все в невеликий блокнот: «Дружина дістала вічними докорами. Діти — суцільне розчарування. Начальник — сущий самодур…» На якусь мить ангел зупиняється, задаючись питанням: «Навіщо йому все це потрібно? Адже у нього це давно вже є…» Але потім, поборовши в собі сумніви, продовжує записувати далі: «Ну, якщо йому цього так вже хочеться, значить, так тому і бути…«

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.