17 червня 1940 року жителі невеликого села Мещери Горькоіської області були розбуджені грозовим дощем, який супроводжувався дзвоном… монет. Вибігши на вулицю, селяни були буквально приголомшені побаченим — з неба на їхні голови сипалися блискучі монети!

Прості радянські громадяни були навчені, що все зненацька знайдене треба відносити до сільради. Що й було зроблено негайно. Зібравши в цілому більше однієї тисячі монет, люди знесли все це багатство в одне місце і одразу ж викликали на місце незвичайної події співробітників НКВС та вчених.

Невдовзі було встановлено, що дивне природне явище викликав сильний ураган, що пронісся над Мещерами. Саме він за допомогою дощу і вітру «розкопав» великий скарб срібних монет, заритий кимось у землю ще за часів Івана Грозного, і, підхопивши монети у повітря, розкидав їх околицями села.

Слід зауважити, що подібні явища давно вже не є чимось незвичайним. Особливо в країнах, де урагани та смерчі вважаються справою звичною. Наприклад, під час екскурсії у Сінгапурі знавець місцевої історії захлинаючись розповідав нам про «рибний» дощі, що трапилося у цьому місці у 1881 році. Тоді на голови людей просто з неба «лилися» живі риби. А в іспанській Валенсії часто доводилося чути про дощ з перепелів, принесених туди казна-звідки сильним вітром у червні 1880 року.

Ви не повірите, але у невеликому місті Йоро, що у Гондурасі, рибні зливи (ісп. Aguacero de pescado) стали настільки регулярним і звичним для всіх явищем, що з певного часу там почали проводити щорічний «Фестиваль рибного дощу». Відбуваються такі свята, як правило, з травня по липень. Тисячі туристів, які приїжджають на фестиваль, спостерігають за тим, як спочатку в небі з'являється темна хмара, а потім, у міру наближення до міста, вона раптово проливається найсильнішим дощем, залишаючи після себе на землі сотні живих риб. Приготувати з них святкову вечерю — справа легка…

Мені залишається лише побажати сьогоднішнім іменинникам добра і щастя. І побільше приємних несподіванок. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.