Коли 22-річний Енріко Карузо вперше вийшов на сцену оперного театру в рідному Неаполі (трапилося це рівно 125 років тому), на нього чекав оглушливий провал. Публіка відмовлялася вірити в те, що хлопець з простої робітничої родини, котрий ще вчора заробляв на життя виконанням народних неаполітанських пісень на міській площі, зуміє професійно перевтілитися в героїв великих творів Верді, Доніцетті або того ж Пуччіні. Як же вони помилялися!.. Прозріння для всіх настало трохи пізніше, коли ображений на місцеву публіку Карузо залишив рідне місто, поклявшись ніколи більше не виступати на його сцені.

Першим великий талант оперного виконавця розглянув в ньому якраз Джакомо Пуччіні. Почувши рідкісний голос молодого співака на репетиції в Ліворно, знаменитий композитор тут же запросив його на провідну роль у своїй новій опері «Богема». Виконання цієї ролі Енріко Карузо призводило Пуччіні, як він сам потім зізнавався, в «побожний трепет». Тоді-то й судилося розпочатися запаморочливій кар'єрі великого виконавця на світовій оперній сцені. Один за іншим підкорює він найвідоміші європейські театри — в Мілані, в Палермо, в Лондоні. Дебют Карузо в лондонському Королівському Ковент-Гардені — в ролі герцога Мантуї в постановці «Ріголетто» Дж. Верді — став воістину тріумфальним. Слава про неперевершеного тенора швидко переступила океан. І вже через рік Енріко Карузо почав виступати на сцені Метрополітен-Опери в Нью-Йорку. Саме період його роботи в Америці став найбільш плідним. У всіх сенсах цього слова.

Протягом 18 театральних сезонів, проведених в США, Карузо більше 600 разів з'являвся на сцені в 37 різних операх. Його гонорари з початкових 15 доларів зросли до 2500 доларів за кожен виступ. Після одного гастрольного виступу в Мехіко співакові заплатили взагалі величезну на той час суму — 15 тисяч доларів! На піку кар'єри Карузо в середньому заробляв до 500 тисяч доларів на рік. І це ще було не все. Почавши одним з перших у світі записувати свої оперні партії на диски, він щорічно отримував від їх виручки не менше 100 тисяч доларів. Правда, не все в житті великого тенора було таким успішним. Його постійно переслідували якісь неприємності. То бандити пограбували особняк. То під час виступу в 1906 році в театрі Сан-Франциско виникла сильна пожежа, з обіймів якої Карузо вдалося вибратися в одному лише сценічному костюмі з портретом Теодора Рузвельта, котрий одного разу в знак подяки подарував йому американський президент, написавши слова, повні захоплення. То через кілька років, виступаючи в Метрополітен-Опері в постановці «Самсон і Даліла» Сен-Санса, Карузо не зміг ухилитися від громіздкої декорації, що раптово звалилася на нього. До речі, ця подія, котора здалася спочатку незначною, в результаті закінчилася для співака трагічно.

Кілька років співака переслідувал нестерпний біль. До яких тільки лікарів не зверталася за допомогою молода дружина Енріко (25-річна дочка великого американського промисловця) Дороті Бенджамін, яких тільки фахівців не наймала для визначення правильного діагнозу, — все було марно. Стан його здоров'я різко погіршувався. Перенісши 7 важких операцій, 48-річний Карузо з дружиною приїхав в грудні 1920 року в рідній Неаполь, де 2 серпня 1921 року пішов з життя. В останній путь його проводжали тисячі співвітчизників, включаючи короля Італії Віктора Еммануїла III. На спомин його доброї душі суспільство американських лікарень і притулків, яким великий співак матеріально допомагав протягом багатьох років, прислало в Неаполь величезну свічку. Її запалюють там раз на рік перед ликом помпейської Мадонни. Кажуть, свічки повинно вистачити на 400 років…

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.