28 серпня 1963 року з сходів Меморіалу Лінкольна під час «Маршу на Вашингтон за робочі місця і свободу» прозвучала знаменита промова Мартіна Лютера Кінга, легендарного проповідника, борця за права простих людей. Ця промова, яку цитують в різних країнах тисячі разів в день, і сьогодні актуальна, як ніколи раніше. Актуальна для кожного з нас, незважаючи на її американський контекст. Актуальна, тому що багато з того, про що говорив Мартін Лютер Кінг, так і не змінилося. Досі. Промова називалася «У мене є мрія».

«…І хоча ми стикаємося з труднощами сьогодні і будемо стикатися з ними завтра, у мене все ж є мрія. Ця мрія глибоко вкорінена в американську мрію.

Я мрію, що одного разу ця нація випрямиться і буде жити відповідно до істинного сенсу її принципу: «Ми вважаємо самоочевидним, що всі люди створені рівними».

Я мрію, що одного разу на червоних пагорбах Джорджії сини колишніх рабів і сини колишніх рабовласників зможуть сидіти разом за братнім столом.

Я мрію про те, що настане день і навіть штат Міссісіпі, що знемагає від спеки несправедливості і гніту, перетвориться в оазис свободи і справедливості.

Я мрію, що прийде день, коли мої четверо дітей будуть жити в країні, де про них будуть судити не за кольором шкіри, а відповідно до їх особистісних якостей.

Я мрію сьогодні!. «

Нобелівський лауреат Мартін Лютер Кінг був убитий одним пострілом. Людину, затриману поліцією, звали Джеймс Ерл Рей. Він отримав 99 років позбавлення волі. А автор знаменитої промови отримав життя вічне. Бо вічними залишаються його слова і думки. Такі, наприклад, як ця: «Ми можемо відчути останнє розчарування, але ніколи не втратимо безмежної надії …»

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.