У це важко повірити, але сьогодні Бобу Бімону виповнюється 75 років. Вже 75. Цілих 75. Людина, чий феноменальний результат на Олімпійських іграх в Мехіко у 1968 році у всіх підручниках з легкої атлетики називають «стрибком в XXI століття», сьогодні відзначає ювілей. Його фантастичний стрибок на 8 метрів 90 сантиметрів як і раніше — ось уже понад 50 років! — залишається олімпійським рекордом, який навряд чи буде побитий найближчими роками. Хоча хто знає. Адже Майклу Пауеллу на чемпіонаті світу в Токіо у 1991 році вдалося перевершити результат Бімона на 5 сантиметрів і встановити світовий рекорд, який ось уже 30 років залишається недосяжним для всіх.

Бобу було всього 11 місяців, коли від туберкульозу померла його мати. Батько часто бив сина. Нізащо. Просто це було звичайною справою у невеликій квартирі в нью-йоркському районі Квінс, в якій разом з Бобом та його бабусею проживало кілька десятків алкоголіків та наркоманів. Працювала там тільки бабуся. Прибиральницею. І її мізерного заробітку ледь вистачало на хліб і воду. У 13 років Боб вже торгував на вулиці марихуаною та мріяв стати справжнім наркодилером, який гарцює на червоному спортивному автомобілі й смітить 100-доларовими купюрами. Він навчався в сумно знаменитій школі, в якій учнів перед заняттями «шмонали», змушуючи вивертати кишені у пошуках наркотиків. Спорт (стрибки в довжину і баскетбол), яким захопився довгоногий хлопчисько, став його єдиним шансом вирватися з брудних трущоб. І він цей шанс не упустив.

Після смерті бабусі Боб вступає до Техаського університету, де йому дають стипендію за успіхи у легкій атлетиці. Він класно стрибає в довжину. І вже до 19 років стає другим (після знаменитого Ральфа Бостона) стрибуном у довжину в Сполучених Штатах. Перед Олімпійськими іграми в Мехіко Бімон виграє 22 змагання з 23, у яких брав участь. Грошей на життя йому як і раніше не вистачає і про послуги тренера він не може навіть мріяти. Але тут несподівано на допомогу приходить сам Ральф Бостон, який вирішив підготувати Боба до поїздки в Мехіко.

Змагання там спочатку не склалися. Боб робить один заступ за іншим. Допомагає підказка Ральфа, який був серед лідерів в кваліфікаційних стрибках, — і Бімон все ж потрапляє до фіналу.

Накрапав дрібний дощ. Виступати в таких умовах в фіналі було вкрай складно. Боб Бімон стрибав четвертим. Він сам не знав, як це вийшло, але його перша ж спроба вийшла просто ідеальною. І на 20-сантиметрову дощечку для відштовхування потрапив чітко, і амплітуда стрибка була прекрасною (1 метр 50 сантиметрів у найвищій точці!), І приземлення акуратним. Судді заміряли результат понад 30 хвилин. Головний суддя весь час повторював: «Такого не може бути». Поміняли кілька рулеток, що вимірюють довжину. І тільки коли до Бімона підійшов Ральф Бостон і сказав: «Ти стрибнув на 29 футів (8 метрів 90 сантиметрів)!», Боб зрозумів, що сталося щось неймовірне. Світовий і олімпійський рекорди були побиті відразу на 55 сантиметрів! Боб впав на коліна і затрясся всім тілом. Його сильно нудило, по щоках струмком текли сльози. Ральфу Бостону насилу вдалося підняти нового олімпійського чемпіона і привести його до тями.

Найсильніший англійський стрибун, чемпіон Олімпіади-1964 Лінн Девіс сказав: «Він знищив сьогоднішнє змагання». Його підтримав знаменитий радянський стрибун Ігор Тер-Ованесян: «У порівнянні з цим стрибком ми всі — діти …»

Незабаром після оглушливого тріумфу в Мехіко Боб Бімон отримав травму, яка змусила його з великого спорту піти. Назовсім. Він закінчив ще один університет і зайнявся соціологією. Його ім'я золотими літерами записали на стіні Залу олімпійської слави США. Він живе в Маямі, одружений втретє, і разом з дружиною пише мемуари про своє таке незвичайне життя …

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.