Щороку у перших числах вересня я в серії своїх щоденних постів (число яких, до речі, вже наблизилося до позначки 1600) звертаюся до теми свята, що відзначається сьогодні у багатьох країнах світу.

Мова йде про Всесвітній день бороди. Цього разу я вирішив не навантажувати вас, друзі мої, довгими екскурсами в історію та не мучити анекдотами «з бородою». Краще згадаю одну стару притчу. З тих, які заведено вважати психологічними.

Одного разу по міській площі брів занурений, як зазвичай, у роздуми місцевий учитель. Несподівано хід його думок був перерваний групою молодих людей, які звернулися до нього з питанням:

- Скажіть, учитель, ось вночі, коли ви спите, де знаходиться ваша благородна борода — на ковдрі чи під нею?

Питання явно застало вчителя зненацька. Але, нітрохи не образившись на юнаків за їхню очевидну зухвалість, вчитель сказав:

- Навіть не знаю, що вам відповісти. Давайте-но завтра зустрінемося на цьому місці у той самий час. І тоді я буду готовий сказати, як це відбувається по ночах.

Вдома, зайнявши місце в ліжку, учитель раптом відчув, що відпочити у нього, очевидно, не вийде. Починаючи дрімати, він тут же відкривав очі, щоб визначити, де знаходиться у цей момент його доглянута сива борода. Буквально кожні кілька хвилин він проводив рукою по ковдрі, намагаючись зрозуміти, чи на ковдрі лежить борода або вже під нею. Одним словом, наступного дня, абсолютно намучившися від того, що ніч довелося провести, не стуливши очей, учитель відправився на зустріч з цікавими учнями.

- Ви не повірите, — сказав він їм. — Дотепер я практично не знав, що таке поганий сон. Лягаючи спати, мене найменше хвилювало, де у цей час знаходиться моя борода. Але після того, як ви мене про це запитали, сон був втрачений безнадійно. Моя борода, прикраса моєї мудрості й свідоцтво мого поважного віку, стала для мене немов чужою. Думаю, тепер мені знадобиться чимало часу, щоб знову з нею примиритися …

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.