За нинішніми поняттями Джон Дальтон, який народився рівно 255 років тому, 6 вересня 1766 року в маленькому селі Іглсфілд на півночі Англії, міг би цілком називатися вундеркіндом. Ще б пак. Закінчивши місцеву школу в 13 років, він спочатку став помічником учителя, потім учителем, а незабаром і зовсім директором школи. Користуючись напрочуд багатою шкільною бібліотекою, Джон самостійно вивчав цілий ряд наук, в першу чергу математику. Більш того, вже в юному віці він почав розробляти нові математичні задачі і писати перші свої наукові праці.

Після переїзду в Манчестер і близького знайомства з редактором кількох наукових журналів Чарльзом Хатоном молодий учений починає регулярно публікувати в альманахах статті, що спричинили величезний інтерес в наукових колах. Дальтона запрошують викладати в Новому коледжі. Дальтона обирають членом Літературного та філософського товариства, президентом якого він стане всього через кілька років. Дальтон стає найдорожчим приватним викладачем в Манчестері, даючи уроки в багатьох сім'ях (не більше двох годин на день) і продовжуючи свою наукову діяльність. Дальтон робить кілька фундаментальних відкриттів — закон рівномірного розширення газів при нагріванні (1802), закон кратних відносин (1803), явище полімерії — на прикладі етилену та бутилену (1804). Під час доповіді «Про абсорбції газів водою та іншими рідинами» у вересні 1803 у Манчестерському філософському суспільстві він вперше згадує про атомну теорію. Курс його лекцій про відносну атомну вагу, прочитаний в Королівському інституті в Лондоні, сприймається всіма як справжня наукова сенсація.

Протягом короткого часу Джона Дальтона обирають почесним членом академій наук в Берліні, Парижі, Москві та Мюнхені. Англійський уряд нагороджує вченого золотим орденом за видатні відкриття в галузі хімії та фізики, а Оксфордський університет присуджує йому ступінь доктора юридичних наук. З натуралістів того часу такої честі був удостоєний лише Фарадей. Але нам ім'я Джона Дальтона відомо зовсім з іншої причини. Він першим з учених звернув увагу на те, що одні люди часто плутають червоний і зелений кольори, а інші погано розрізняють синій і жовтий. Дальтон і сам частково страждав від колірної сліпоти. Порахувавши це спостереження важливим, він виступив з доповіддю про це. І з того часу цей особливий дефект зору почали називати дальтонізм. На жаль, тоді Дальтон не мав можливості ні з'ясувати причини цього розладу, ні знайти практичне застосування своєму відкриттю. Лише з розвитком транспорту та колірної сигналізації вченим вдалося глибше дослідити проблему, науковий підхід до якої першим обгрунтував Дальтон.

Знаменитий учений продовжував активно працювати до 78-річного віку. Останній запис в своєму науковому щоденнику він зробив за кілька годин до відходу в інший світ 27 липня 1844 року в Манчестері…

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.