У цій короткій історії все відбувається, як у житті. Як у нашому з вами житті, друзі мої. І яка різниця, що почув я її практично на іншому кінці світу. Адже це, за великим рахунком, нічого не змінює.

Одного разу до мудреця прийшов знатний сусід. Залишивши носіїв та охорону біля входу в скромне житло, він зневажливим поглядом обвів кімнату, шафи з книгами, великий старий стіл, за яким сидів сивобородий господар, і сказав:

- Ось поясни мені, чому все так. Я шалено багатий. При цьому ще досить молодий. Я живу в палаці, красі та розміру якого можуть позаздрити навіть деякі монархи. А люди чомусь більше шанують не мене, а тебе, що живе в цій жалюгідній халупі. Скажи, що ти думаєш про мене?

- Я думаю, що ти людина великого розуму та цілого ряду інших талантів, які дозволили тобі домогтися гідного становища в нашому місті.

⁃ А знаєш, що я думаю про тебе? — гостя явно зачепив спокійну відповідь старця. — Ти… Ти… Ти просто шматок лайна!

Легка посмішка мудреця ще більше розохотила вельможу:

⁃ Понять не можу, чому люди шикуються в чергу за твоїми порадами. Чому ти посміхаєшся? Невже тебе анітрохи не образили мої слова?

⁃ А тут нема на що ображатися. Кожен бачить в інших те, що пізнав в собі…

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.