Знаєте, деякі з нас абсолютно не відчувають різниці між гордістю і гординею. І, плутаючи ці два поняття, поводяться іноді настільки безглуздо, що вчинками своїми викликають не стільки жаль, скільки жалість до себе. Самі вони цього не помічають, але від того їхня поведінка не стає розумною. Втім, це все, так би мовити, теорія. Проілюструю я краще свої слова практичним прикладом. Правда, в декілька образній формі, більше схожій на повчальну притчу.

Зайшла якось у ресторан чорна ворона і, швидко окинувши поглядом великий зал з відвідувачами, помітила білу ворону, яка скромно сиділа за столиком у далекого вікна. Підійшовши до барної стійки, чорна ворона голосно, щоб чули всі, сказала: «Пригощаю кожного, хто тут знаходиться, найкращим вином. Кожного! Крім тієї білої ворони … «

Бармен кинувся розливати по келихах дорогий напій. Офіціанти заметушилися, розносячи келихи по столиках. Відвідувачі схвально цокали язиками, демонструючи задоволення від несподіваного приємного сюрпризу. У тиші, що на мить запала, почувся голос білої ворони, яку ніхто, природно, пригощати не збирався: «Дякую вам!»

Зачеплена за живе, чорна ворона запропонувала офіціантам рознести по столах меню, заявивши, що кожне блюдо, замовлене відвідувачами, мимоволі стали учасниками вічного спору, буде оплачено її коштом. «Пригощаю всіх! — прозвучало ще раз. — Крім он тієї білої ворони … «

Коли страви були приготовлені і рознесені по столах, чорна ворона презирливо глянула у бік ворони білої, яка знову залишилася без частування. Але при цьому підняла склянку з водою і в котрий раз виголосила ті ж слова подяки.

Розплатившись за неймовірно дороге замовлення, чорна ворона вже на виході, не втримавшись, запитала метрдотеля:

- Нічого не розумію. Хто ця біла ворона, яка настільки терпляче себе веде, попри очевидні образи з мого боку?

- Вона — власниця цього ресторану …

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.