Рівно 20 років тому телеканал ВВС провів соціологічне опитування, яке довело, що найбільшим британцем їхні співвітчизники вважають сера Вінстона Черчилля. Схоже, з того часу нічого не змінилося. Британці, та й не тільки вони, як і раніше, вважають його великим. Причому, не лише політиком, а й художником. Адже саме про нього Пікассо сказав, що «Черчилль став би видатним живописцем, якби не віддав перевагу політиці живопису». А ще він був по-справжньому великим письменником. До речі, тим, хто написав більше творів, ніж Вальтер Скотт і Чарльз Діккенс разом узяті! Але, звичайно ж, не лише за кількість написаних книг сер Вінстон у 1953 році був відзначений Нобелівською премією з літератури.

А ще він був чудовим муляром, який особисто брав участь у будівництві свого родинного особняка. А ще… Та чи мало якою видатною ще була ця дивовижна у всіх сенсах людина, яка у підсумковій шкільній атестації свого часу зайняла останнє (!) місце серед усіх учнів випускного класу і легко перенесла те, що батьки махнули на його освіту рукою. Він умів до всього ставитися філософськи. І, очевидно, це чимало допомагало йому з честю переносити численні життєві колотнечі, що випали на його долю. До речі, попри все це, а також на багаторічну пристрасть до міцних спиртних напоїв (особливо до вірменських коньяків) та кубинських сигар, Черчилль зберігав прекрасне здоров'я аж до 90 років. І похорон за особисто ним написаним сценарієм став одним з наймасштабніших в історії Великобританії.

Кажуть, що всьому досягнутому в житті сером Вінстоном Черчиллем сприяло чудове почуття гумору, яким він славився завжди. Наприклад, на засіданні парламенту одна надмірно екзальтована політична опонентка викрикнула на весь зал:

- Якби я була вашою дружиною, містере прем'єр-міністр, я підлила б вам у каву отруту!

- Якби ви були моєю дружиною, — заспокоїв її сер Вінстон, — я із задоволенням і сам би випив отруту.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.