Жив собі один молочник. Звали його Яків. Він був молочником у десятому поколінні. І його діди цим займалися. І його батько, і старші брати також. Щодня приймав він з рук своєї працьовитої дружини Сари кілька ведер свіжонадоєного молока, «на око» розбавляв його чистою водою і розносив по будинках сусідів. Містяни з покоління в покоління пили це молоко і нахвалювали своїх молочників. Не Яковом так було заведено, не йому порядок цей було міняти.

Але якось Яків задумався: «А чому ні? Чому я маю робити так, як вважаю неправильним? Досить…» І з того моменту вирішив він більше молоко водою не розбавляти. Щоправда, не минуло й дня, як сусіди почали приходити до молочника зі скаргами на незвичний смак молока. Його плутані пояснення ніхто і слухати не хотів: роби так, як було завжди!

Не витримав Яків і пішов по пораду до раббі Менахема-Мендла з Коцька. Вислухав його мудрий раббі і сказав:
- Знаєш, сину мій, так влаштований світ. Люди століттями звикали до смаку брехні. Вони забули смак правди і з почуттям гидоти випльовують її, часом не встигаючи навіть по-справжньому спробувати. Як твої сусіди — молоко, яке ти вирішив не розбавляти водою… Багато часу знадобиться, щоб усе стало на свої місця.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.