Мені дуже подобається ця американська казка. У Штатах її, як мені розповідали, часом навіть вивчають у школах економіки як яскравий приклад пошуку внутрішньої мотивації. Сьогодні, на мій погляд, для багатьох з нас вона набуває нової актуальності, оскільки те, що відбувається з нами, одних змушує розгублено шукати вихід із обставин, а інших взагалі опустити в паніці руки і віддати свою долю на волі випадка. Втім, послухайте самі…

Молодий підприємець по вуха загруз у боргах і вже не бачив виходу із ситуації. Він заборгував кредиторам, а постачальники щодня вимагали оплати. Але грошей не було і надходження навіть не передбачалися.

Він вийшов у парк, щоб трохи відволіктися, але думки про безвихідь не залишали його ні на мить. Чоловік продовжував перебирати варіанти врятування своєї справи від банкрутства. Аж раптом до нього звернувся старий, що присів поруч.

— Я бачу, що вас щось турбує, — сказав він. — Не поділіться?

Підприємець несподівано для себе розповів йому про свої проблеми, про брак грошей, про відмови банку видати хоч якийсь кредит для розкручування. Він не розумів, що на нього найшло. Не розумів, навіщо все це розповідати незнайомій людині. Це було схоже на жест розпачу.

Старий слухав, не перебиваючи, а потім сказав:

— Думаю, я можу допомогти вам.

Він уточнив у підприємця ім'я, виписав чек і втиснув його в руку здивованого чоловіка.

— Візьміть ці гроші. Зустрінемось тут рівно за рік. Думаю, ви можете віддати мені їх назад.

Не встиг чоловік і слова сказати, як старий розчинився в юрбі.

Підприємець глянув на чек. На ньому в полі для суми було акуратно виведено $ 500 000, а нижче було прописано ім'я — Джон Рокфеллер. Джон Рокфеллер, один із найбагатших людей світу!

«Господи, адже я можу покінчити з усіма проблемами в одну мить!» — спершу подумав він. Але потім вирішив покласти чек у сейф. Тільки думка про його існування надавала сили в пошуках шляхів порятунку свого бізнесу.

З припливом сил, що незрозуміло звідки взявся, і оптимізмом він почав укладати нові угоди, знаходити вигідні контракти. За короткий час йому вдалося зробити кілька великих продажів. Минуло лише п'ять-шість місяців, а він уже вибрався із боргів і знову почав заробляти пристойні гроші.

І ось минув рік. Наш герой повернувся до парку з тим самим чеком. В обумовлений час з'явився той самий дивний старий. Чоловік уже збирався віддати йому чек і розповісти про свої успіхи, як раптом медсестра, що підбігла до них, схопила старого за руку і потягла за собою.

— Я така рада, що нарешті знайшла його! — вигукнула вона. — Сподіваюся, він вас не дуже потурбував. Розумієте, він взагалі безневинний, спокійний, але часто тікає з дому і розповідає людям, що він Джон Рокфеллер.

Підприємець стояв приголомшений. Протягом року він зробив, здавалося б, неможливе, знайшовши в собі сили зануритися в роботу з головою в повній впевненості, що будь-якої миті йому на виручку можуть прийти заповітні півмільйона доларів.

І в цей момент він несподівано зрозумів, що не гроші, реальні чи уявні, перевернули його життя. Все це у нього вийшло через те, що він просто повірив у себе.

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.