Авторство цієї мудрої притчі приписують Сомерсету Моему. Напевно, це так і є. Втім, цікава вона, як на мене, не тільки й не стільки цим. Адже притчі не вигадують. Навіть великим письменникам це не під силу. Притчі народжуються самим життям.

Був собі один японський імператор. Він нещодавно зійшов на престол, був молодим і допитливим. Імператор вже знав дуже багато, але хотів знати ще більше. І одного разу, побачивши, скільки ще залишилося непрочитаних книг у бібліотеці палацу, він зрозумів, що не зможе їх прочитати за ціле життя. І тоді він покликав придворного мудреця та наказав йому написати всю історію людства.

Довго працював мудрець. Минали роки, десятиліття. І ось, нарешті, слуги внесли у покої імператора п'ятсот книг, у яких було описано всю історію людства. Чимало здивувався цьому імператор. Хоча він був уже немолодим, потяг до знань не покинув його. Ось тільки він не міг дозволити собі витрачати роки на прочитання цих книг і попросив скоротити розповідь, залишивши лише найважливіше.

І знову довгі роки працював мудрець, поки одного дня слуги вкотили до імператора візок з п'ятдесятьма книгами. Імператор вже зовсім постарів. Він розумів, що не встигне прочитати ці книги, і знову попросив мудреця залишити тільки найголовніше.

І знову мудрець взявся за роботу, і згодом йому вдалося вмістити історію людства лише в одну книгу. Але коли він приніс її імператору, той лежав на смертному одрі і був настільки слабким, що в нього вже не було сил, щоб навіть розкрити її. І тоді імператор попросив зміст цієї книги висловити ще коротше. І просто зараз, поки він не встиг вирушити в взасвіти. Задумався мудрець, а потім відкрив книгу і написав на останній сторінці лише одну фразу: «ЛЮДИНА НАРОДЖУЄТЬСЯ, СТРАДАЄ І ПОМИРАЄ…» Ось, власне кажучи, і все.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.