Якось людина, втомившись від міського шуму та щоденної метушні, вирішила пошукати містечко тихіше, спокійніше. Щоб ніщо не могло відволікти її від глибоких роздумів.

У лісі йому лише на мить здалося, що там панує тиша. Та вже за кілька хвилин він почав все виразніше чути безліч звуків: стрекотіння коників, спів птаха, шелест листя на деревах…

Ще кілька днів пішло на пошуки гірської печери. І ось він, нарешті, знайшов потрібну. У ній було неймовірно тихо та спокійно. Але як тільки людина розташувалася у печері, йому почулася вода, що голосно капала зі стелі. Чим тихіше було у печері, тим виразніше були чутні звуки води, що капає. І це неймовірно дратувало людину.

Тоді вона вирішила, що тиша може бути забезпечена лише у спеціальному будиночку із посиленою звукоізоляцією. Ще півроку пішло на будівництво такого будиночка. І ось, коли, нарешті, людина замкнулася у найглухішій кімнаті нового будинку, у повній тиші вона почула цокання наручного годинника. Довелося позбутися і його.

Настав довгоочікуваний момент. Нічого вже не відволікало людину від роздумів. Вона глибоко зітхнула і… Гучний, все наростаючий стукіт власного серця готовий був, здавалося, просто звести її з розуму.

«Від себе не втечеш , — усвідомила те, що відбувалося. — Усі наші проблеми перебувають усередині нас. І все залежить від нашого ставлення до них. Тиша, виявляється, тут зовсім ні до чого …»

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.