Проблема, з якою, напевно, доводилося стикатися багатьом з нас. І не один навіть раз, коли, розпускаючи за вашою спиною плітки, хтось із недоброзичливців намагається таким чином зганьбити ваше ім'я. До речі, нерідко буває, що, розуміючи, що це не спрацювало, вони потім приходять до вас із покаянним визнанням і проханням все забути і пробачити. І ви вже не знаєте, як в такому разі вчинити раціональніше, правильніше, справедливіше.

Якось у подібній ситуації опинився шкільний вчитель, який проживав у невеликому містечку під Валенсією. Колишній його учень постійно погано відгукувався про нього. Але на якомусь етапі цього очорнителя так змучили докори сумління, що він вирішив вибачитися. Прийшов він до вчителя і з порога заявив, що згоден будь-яке покарання.

«Тільки вибачте мені, якщо можете, — сказав, опустивши голову . — Сором не дозволяє мені почуватися комфортно».

Тоді вчитель запропонував йому взяти кілька пухових подушок, розпороти їх і пустити пух за вітром.

Що той і зробив.

— А тепер спробуй цей пух зібрати, — сказав учитель.

— Але ж це неможливо! — почув у відповідь.

— Звісно, неможливо. І хоча ти можеш щиро жалкувати за скоєним тобою, але часом так само неможливо виправити зло, заподіяне словами, як і зібрати весь цей пух, рознесений вітром.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.