Як йдеться у старовинній індійській легенді, одного разу в лісі спалахнула велика пожежа. Всі тварини в страху розбіглися у різні боки, бо вогонь був дуже сильним і страшним.

І тут ягуар помітив, як над його головою пролетіла маленька пташка, яка прямувала прямо до лінії вогню. За кілька хвилин ягуар знову побачив цього ж птаха, який повертався тепер вже з епіцентру вогненної стихії. Так повторилося кілька разів. І тоді здивований звір вирішив попросити птаха пояснити свою щонайменш дивну поведінку.
«Що ти робиш, літаючи туди-сюди?» — запитав ягуар.
«Я лечу до озера, набираю в дзьоб воду і повертаюся назад, щоб гасити вогонь!» — відповіла маленька пташка.
«Ти, напевно, не в своєму розумі? Невже ти справді думаєш, що зможеш загасити таку велику пожежу?» — засміявся ягуар.
«Ні, звичайно, — сказала пташка, — я чудово розумію, що не зможу цього зробити. Але ліс — мій рідний дім. Він годує мене, захищає мене та мою родину. Я дуже вдячна йому за це. Я — частина лісу, а ліс — це частина мене. Я знаю, що не зможу загасити пожежу, але я не уявляю, як можна спостерігати за цим лихом і не намагатися зробити хоча б те, що в моїх силах, щоб врятувати рідний ліс…»

Легенда закінчується красиво. Так, як і має закінчуватись історія, схожа на казку. Лісові духи, почувши слова маленької пташки, були настільки зворушені її відвагою та ставленням до свого лісу, що вирішили послати зливу, що незабаром зупинила велику пожежу.

А тепер скажіть, що ця легенда не про нас із вами?

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.