У хвилини життєвих випробувань навіть не намагайтеся порівнювати свої біди із життям тих, кому зараз добре. Тим більше, не мучте Господа запитаннями: «Ну, за що мені і чому?». Краще уважно подивіться на всі боки, звертаючи увагу на тих, кому спочатку в житті доводилося боротися щодня, щомиті за те, чим більшість із нас володіє від народження, не помічаючи цього і забуваючи дякувати за це долі.

Нік Вуйчич народився без рук та ніг через рідкісне захворювання. У момент появи дитини на світ його батько втратив свідомість, а мати боялася тримати малюка на руках цілих 4 місяці. Лікарі прогнозували Вуйчичу життя «овоча». У нього самого в підлітковому віці почалася депресія. Та така, що хлопець кілька разів намагався накласти не себе руки.

Але рано чи пізно Ніку вдалося взяти себе в руки (зауважте, самих рук не маючи!) і наполегливо, з рідкісним для безпорадного, на перший погляд, інваліда зайнятися саморозвитком. І, зрештою, йому вдалося досягти неймовірних результатів. Нік Вуйчич став одним із найвідоміших у світі мотиваційних ораторів, успішним автором книг, засновником фонду допомоги людям з особливостями розвитку, щасливим чоловіком та багатодітним батьком!

«Якщо мене спікає невдача, я намагаюся робити спроби знову, знову і знову. Якщо і у вас нічого не виходить, спробуйте ще раз. Ми здатні винести набагато більше болю і труднощів, ніж навіть можемо собі уявити. Головне — поставити собі за мету впоратися і все-таки досягти результату», — любить повторювати Нік Вуйчич.

А ось ще один приклад. Джессіка Кокс теж народилася без рук, але це не завадило їй вести цікаве та насичене подіями життя. Вона потрапила до Книги рекордів як перший у світі водій, який керує машиною без допомоги рук і отримала ліцензію від офіційної влади. Джесіка також стала першою людиною, акредитованою Американською асоціацією тхеквондо, яка має чорний пояс.

З дитинства Джессіка навчилася використовувати ноги замість рук. У старших класах дівчинка, щоправда, намагалася носити протези, але згодом вирішила відмовитися від них.

«Вони були важкими та незручними, вони змушували мене почуватися в клітці», — згадувала вона. Зараз Джессіка Кокс займається плаванням, катається на каяках, піднімається літаком у небо і не втомлюється дякувати життю за те, що з нею відбувається, за те, що в неї все виходить, за те, що на її шляху зустрічаються дуже хороші люди. Дівчина, яка позбавлена рук, каже, що почувається щасливою, здоровою, повноцінною та дуже успішною людиною. А ви кажете…

Зигмунд Фрейд говорив: «Одного разу, озираючись назад, ви зрозумієте, що роки боротьби були найпрекраснішими у вашому житті». І старовина Фрейд був напевно правий.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.