Напевно, багатьом з нас доводилося зустрічати людей, які примудряються сперечатися з кожного приводу. А то й зовсім без жодного приводу. Для них у будь-якій ситуації важливим завжди залишається олімпійський принцип: головне не результат, головне — участь. І ось саме про таку людину розповідає старовинна бельгійська казка.

У невеликому селищі неподалік Брюсселя жив сперечальник, для якого зовсім не важливо було, з якого приводу сперечатися з будь-ким. Будь-яку суперечку він закінчував словами «Ну, бачиш, я ж мав рацію!» і при цьому переможно дивився на свого опонента, хоч би ким він був.

Дізнавшись якось про те, що в їхнє поселення на короткий час приїхав відомий вчений (між іншим, доктор філософії), який вирішив погостювати у свого давнього друга, сперечальник для себе вирішив: ось якщо мені вдасться пересперечатися з цим ученим, тоді слава про мене облетить всю країну! І, дійшовши такого висновку, він відразу ж вирушив на пошуки столичного гостя. Це було не дуже важко, і невдовзі на очах у всіх затятий сперечальник кинув приїжджому світочу науки публічний виклик:
- Запевняю вас, любий, що я зможу оскаржити будь-яку вашу фразу, змусивши вас визнати, що я правий!

Оскільки старий товариш уже встиг попередити гостя про місцевого дивака, відомого своєю химерною звичкою, філософ на цей виклик відповів, не замислюючись:
- А ти таки правий.
- Ні, я не правий! — категорично заперечив затятий сперечальник, неухильно дотримуючись свого принципу спростовувати будь-яку думку співрозмовника. І тут же був піднятий усіма на сміх. Бо, як казав Соломон, прийде гордість — прийде і посоромлення, але зі смиренними нехай мудрість буде…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.