Пролітаючи над великим та красивим озером, командир екіпажу пасажирського літака звернувся до другого пілота:
- А знаєш, це ж місця мого дитинства. Он у тому селищі я народився. На його околиці знаходиться школа, до якої я ходив. А на березі цього самого озера я міг годинами сидіти з вудкою, проводжаючи поглядом літаки, що пролітали над головою. Як я мріяв стати льотчиком! Це була найзаповітніша моя мрія…
- І вона збулася, — підтримав товариша другий пілот.
- Збулася, — погодився командир. — Але зараз, щоразу пролітаючи над озером свого дитинства, я мрію лише про одне — вийти на пенсію і знову, зручніше примостившися із вудкою на березі, дивитися в небо, спостерігаючи, як над моєю головою пролітають літаки. Життя таке коротке… Виявляється.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.