Селянин на ім'я Акайо за образу своєї дружини кинув виклик відомому самураю, що образу здійснив. Селянину пощастило і він не помер відразу — поєдинок мав провести через рік.

Незабаром на Акайо зійшло розуміння того, що через рік він помре, оскільки, крім кирки, жодної зброї в руках ніколи не тримав. Але знайшов він майстра, який довгі роки був учителем того самого самурая. І майстер сказав Акайо таке:

- За рік ти навчишся навіть швидко виймати меч з піхов. Так що йди та вчи цей рух… Але все одно ти приречений.

Щодня селянин по кілька годин відпрацьовував цю навичку і все сильніше розумів, що йому загинути. І це стало його медитацією. Згодом повністю, без залишку розчинився він у цьому простому русі.

Рік минув швидко, настав день дуелі. Стояли тихо один перед одним самурай і, як уже всі вважали, мертвий (за рік рідні навіть встигли його оплакати, та й сам він змирився з думкою про незворотність швидкої смерті).

Коли в абсолютній тиші пролунала команда судді «Хаджиме!», люди, що зібралися, відразу зрозуміли, що побачити бою їм у той день не доведеться — самурай впав без голови відразу ж після команди, за коротку мить навіть не встигнувши зрозуміти, що сталося. За мить шлях меча, що ковзає з піхов, що розсікає повітря і назад встиг вразити суперника.

«Коли рішучість твоя померти будь-якої миті утвердиться остаточно, тоді борг твій буде виконаний і страх втратить всякий сенс» (Сегун Мінамото).

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.