Давним-давно в електричній компанії в американському Детройті працював молодий механік. Зарплату він отримував мізерну, навіть за мірками того часу — лише 11 доларів на тиждень. Трудився ж по 10 годин на день, а, приходячи додому, найчастіше ще півночі працював у себе в сараї, намагаючись винайти новий тип двигуна.

Його батько вважав, що хлопець марнує час, а сусіди називали працелюбного дивака божевільним. Головне — ніхто не вірив, що з цих занять вийде щось путнє.

Ніхто не вірив, окрім його молодої дружини…

Вона допомагала йому працювати ночами, кілька годин тримаючи над його головою гасову лампу. Синіли руки, зуб на зуб не попадав від холоду. Вона постійно застуджувалась, але продовжувала вірити у чоловіка, у його талант.

Через кілька років у сараї, що служив їм майстерні, пролунав неймовірно гучний галас. Сусіди, що вибігли на вулицю, просто обомліли від подиву, побачивши, як по дорозі без коня (!), в одному дивному гуркітливому возі їхали божевільний винахідник і його молода дружина. Дивака звали Генрі Форд.

Коли, беручи інтерв'ю у Форда, один із журналістів поцікавився, ким би Форд хотів бути в іншому житті, Генрі відповів коротко й просто: «Ким завгодно. Аби поряд зі мною була моя дружина …»

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.