Ця історія трапилася у 1919 році біля берегів Нової Шотландії, провінції на сході Канади. Вона дуже популярна у тих краях. Про неї було написано безліч книг, а діти навіть вивчають її в школах. На зорі мого захоплення колекціонуванням порцеляни мені про цю історію розповів співробітник українського посольства у Канаді, коли волею нагоди мені довелося там побувати.

Так ось. Якось на скелі біля одного з берегів провінції Нова Шотландія штормом, що вирував в Атлантичному океані, викинуло корабель, на борту якого знаходилися 93 моряки. Фактично вони опинилися прямо серед бурхливої стихії. І їм, на жаль, не залишалося нічого іншого, як смиренно чекати на свою долю. І доля ця, судячи з усього, була дуже плачевною. Адже корабель міг будь-якої миті зіскочити з рифу і піти на дно.

У моряків залишався єдиний шанс — доставити на берег (який був відносно недалеко) кінець довгого корабельного каната, за допомогою якого шхуну встигли підтягти до суші раніше, ніж вона затоне. Один з матросів спробував доплисти до берега, але жорстокі хвилі шпурнули його на гострі скелі з такою силою, що він практично миттєво загинув.

Останньою надією для людей, які потрапили у біду, виявився пес породи ньюфаундленд на прізвисько Танг. Якимось неймовірним чином, незважаючи на страшні хвилі, йому вдалося доплисти до берега з канатом, затиснутим у зубах. На березі за битвою зі стихією спостерігали десятки мешканців острова, які невимовно здивувалися, побачивши, що з пащі собаки, що виходить з води, в море тягнеться мотузка. Шхуну досить швидко вдалося підтягти до берега. Всі 92 моряки, що залишилися в живих, були врятовані!

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.