«путін, який став убивцею, мародером і ґвалтівником у геополітичних масштабах, претендує на статус провісника «нових цінностей», — Володимир Фесенко
Триває дискусія навколо виступу путіна на валдайському клубі. Нічого принципово нового кремлівський диктатор не сказав, на увагу заслуговують скоріше тональність його заяв і підтексти, які дуже явно проявлялися крізь мішуру пропагандистських тез. Про це пише на своїй сторінці у Facebook політолог Володимир Фесенко.
«На яких умовах можливе завершення війни між росією та Україною?
Ескалація війни в Україні з боку росії може спровокувати її зволікання, а також інтенсифікацію воєнних дій. При цьому з боку кремля все частіше звучать пропозиції щодо переговорів та миру. На яких умовах тоді можливе завершення війни?
Спочатку розглянемо сценарії завершення війни, які обговорюються, однак, є найменш ймовірними.
Першим із таких сценаріїв є військова перемога росії, капітуляція України. путіну не вдалося досягти такого результату навіть у перші тижні війни, коли, здавалося б, він мав для цього всі можливості. А подальший розвиток військових дій засвідчив, що росія помітно слабшає та поступово відступає з окупованих територій в Україні. До того ж, Україна все більше спирається на військово-технічну та економічну підтримку своїх міжнародних партнерів. А це найбільш високорозвинені країни світу. Зовсім інша ситуація у росії, яка поповнює свої арсенали хіба що іранськими дронами. Навіть Китай утримується від прямої підтримки росії. Так, росія має великі природні і чималі людські ресурси, і поки що вистачає грошей на війну. Цього достатньо для продовження війни проти України, але, як виявилось, не для перемоги. Навіть використання росією тактичної ядерної зброї не змінить перебіг війни на користь путіна. Якщо використовувати таку зброю на лінії фронту, то в зоні поразки опиняться й російські війська. Враховуючи розосередженість українських військ, ефект, що вражає, від використання тактичної ядерної зброї, буде обмеженим, а ось сама війна стане нещадною і перейде на територію росії. Для українців тоді не буде жодних обмежень у засобах боротьби проти росії.
Другий із таких сценаріїв — мирний договір між росією та Україною. У перші місяці війни це був цілком можливий сценарій з огляду на переговори, що відбувалися в березні. Але росія тоді хотіла не взаємоприйнятного компромісу, а капітуляції України, що неприйнятно ні для керівництва нашої країни, ні для абсолютної більшості українців. Надалі розкриття військових злочинів росіян в Україні та російський наступ на Донбасі показали, що з росією навряд чи можна домовитись про повноцінний світ. Після цього, а також через успішні контрнаступи ЗСУ, мотивація до мирних переговорів різко зменшилася з української сторони. Ну, а після анексії росією чотирьох тимчасово окупованих українських регіонів зникла навіть теоретична ймовірність будь-якого мирного компромісу між Україною та росією. Саме тому Президент України Володимир Зеленський заявив про неможливість переговорів та миру з режимом путіна. Для українців неприйнятною є відмова навіть від частини окупованих регіонів, а росія навряд чи погодиться на повернення Україні хоча б деяких з анексованих територій.
Третій сценарій — виникнення прямого військового конфлікту між росією та НАТО, включаючи ризик глобальної ядерної війни. За оцінками більшості експертів поки що це малоймовірний (через свою фатальність), але можливий варіант подальшого розвитку нинішньої війни в Україні.
Дуже помітно, що й США, а тим більше європейські країни не хочуть прямого військового зіткнення з росією через ризик виникнення глобальної ядерної війни. Але так само Захід не може дозволити росії виграти війну проти України, тому що тоді війна неминуче прийде на територію країн НАТО та ЄС. Сп'янілих від крові та військових завоювань диктаторів зупиняють лише їхні військові поразки. Тому Захід намагатиметься зупинити (а за можливості і перемогти) путінську росію на території України.
росія, у свою чергу, бачить свого головного супротивника не в Україні, а в США та НАТО. Усі виступи та коментарі путіна пронизані риторикою війни із Заходом. Однак у звичайній (конвенційній) війні проти НАТО росія не має шансів. Російська армія не здатна перемогти і одну Україну, що тоді говорити про військовий блок високорозвинених країн.
Ядерний конфлікт може призвести до взаємного знищення. Тому росія поки що обмежується нібито опосередкованою війною із Заходом на території України. Але при цьому очевидно, що кремль уже розпочав проти Заходу гібридну війну — через провокування різкого зростання цін на енергоносії та обмеження постачання газу до Європи, через кібератаки та спроби внутрішньополітичної дестабілізації в окремих країнах Європи. Вже є перші ознаки диверсійних атак на інфраструктурні об'єкти у країнах Заходу.
У гібридних атаках проти Заходу, або у військових атаках проти України, кремль може і загратися, непомітно перейшовши неприпустиму «червону лінію». США та НАТО можуть відповісти і на використання тактичної ядерної зброї проти України, і на російські удари на інфраструктурні об'єкти країн Заходу. І тут досить швидко може виникнути ланцюгова реакція взаємного обміну ударами. І тоді питання буде лише в тому, чи сторони перейдуть до використання стратегічної ядерної зброї.
Захід явно намагається уникнути такого фатального сценарію. А ось чого чекати від путіна, що невблаганно йде шляхом ескалації війни? Чи він готовий піти на крайні заходи перед загрозою поразки? І чи виконуватимуть у росії злочинні накази, здатні знищити саму росію, а разом з нею і більшу частину світу? На ці запитання поки що немає однозначних відповідей.
Тому даний сценарій на сьогоднішній день залишається в зоні невизначеності. У найближчій перспективі (як мінімум до півроку) він видається малоймовірним, оскільки путін намагатиметься досягти своїх цілей засобами конвенційної (звичайної) війни. Але в умовах загрози повної військової поразки росії ризики такого сценарію суттєво зростуть.
Розглянемо тепер вірогідніші сценарії завершення війни.
Почну з самого неоднозначного і, по суті, тупикового сценарію — Заморожування війни (часткове або повне): виникнення в ході бойових дій рівноваги військових потенціалів протилежних сторін, стабілізація лінії фронту та перехід військових дій у позиційну фазу на досить тривалий період (близько року, а можливо і довше). Військові дії у разі можуть тривати невизначений час у вигляді періодичних чи епізодичних обстрілів і локальних зіткнень уздовж лінії фронту. У разі затягування такої ситуації не виключено переговорів про взаємне припинення вогню та навіть досягнення відповідної угоди.
За непрямими ознаками можна дійти невтішного висновку, що для путина сценарій «заморожування війни» видається прийнятним, але за умови, що він збереже контроль над анексованими регіонами і це буде закріплено деякою міждержавною угодою. Однак це є неприйнятним для України. Тому максимум, що можливо в рамках цього сценарію — технічна та процедурна угода про припинення вогню (на рівні військового керівництва протиборчих сторін).
Ця ситуація багато в чому нагадуватиме те, що було під час війни на Донбасі з весни 2015 р. до лютого 2022 р. Наслідки можуть бути такими ж. Цей сценарій не передбачає повноцінного миру, швидше за це буде невизначена і нестабільна пауза перед новою війною. При цьому, як показав досвід війни на Донбасі, угода про припинення вогню періодично може порушуватися.
Даний сценарій буде можливим за таких умов: росія відносно пристосовується до санкційного тиску та тривалої війни, але не має можливості перемогти Україну; Захід продовжує надавати Україні помірну (але вже меншу за обсягами) військово-технічну та економічну підтримку, мінімально необхідну для стримування російської агресії, але недостатню для наступальних дій та звільнення окупованих територій; міжнародні партнери можуть підштовхувати керівництво України до угоди про припинення вогню.
Реалізація такого сценарію викликає критику і всередині України, і всередині росії, що також зумовить його нестабільність.
На найближчу перспективу (до року) такий сценарій є малоймовірним. Але у разі затягування війни на тривалий період (ще більше, ніж на рік) його ймовірність може зростати.
Найоптимістичніший для нас сценарій — Повне звільнення всіх окупованих територій. Він буде можливим при поєднанні наступних факторів: якісне посилення військового потенціалу Збройних сил України (ЗСУ) за допомогою наших міжнародних партнерів, що створить істотну перевагу над російською армією та дозволить ЗСУ вести активні та успішні наступальні дії; різке посилення кризових тенденцій у російській економіці та політиці, виникнення в росії гострої внутрішньополітичної кризи внаслідок важких військових поразок в Україні. Саме гостра внутрішньоросійська криза може створити сприятливе вікно можливостей для повного визволення Україною всіх окупованих територій.
Завершення війни у цьому випадку відбудеться або за фактом виходу Збройних сил України на українсько-російський кордон 1991 р. та відповідного припинення активних військових дій, або шляхом підписання (представниками Збройних сил) домовленості про припинення військових дій по лінії українсько-російського кордону 1991 року.
Помірно-оптимістичний сценарій — поступове (поетапне) звільнення більшої частини окупованих територій (окупованих територій Херсонської та Запорізької областей; частини, а за сприятливих умов і всіх окупованих територій Донецької та Луганської областей), за винятком Криму та, можливо, частини Донбасу. Дуже умовно, це приблизний вихід на рубежі до 24 лютого 2022 р., хоча на Донбасі можуть бути фактичні відхилення від цієї лінії у той чи інший бік.
Цей сценарій може бути можливим за таких умов: успішні поетапні наступальні дії Збройних сил України; стійка військово-технічна та економічна підтримка України з боку наших міжнародних партнерів; військово-політичне та економічне ослаблення росії, але без виникнення системної внутрішньої кризи; високий ризик застосування росією ядерної зброї у разі спроби звільнення Донецька, Луганська і, особливо, Криму, що може спонукати наших міжнародних партнерів до активних переговорів з росією та Україною щодо припинення вогню на умовній лінії «до 24 лютого 2022 р.», або фактичної лінії фронту на той момент. Ще одним аргументом для тимчасового припинення вогню може бути велика кількість жертв з української сторони під час спроби наступальної операції зі звільнення Криму (можливо також Донецька та Луганська).
У цьому випадку військові дії можуть завершитися технічною угодою про припинення вогню. Зовні це нагадуватиме сценарій «заморожування війни», але з однією істотною відмінністю. В Україні звільнення більшої частини окупованих територій сприйматиметься як відносна перемога, хоч і буде критика, що не звільнили Крим (або весь Донбас). А ось у росії це буде сприйнято як хвороблива поразка, як «похабний мир», і може стати тригером для виникнення внутрішньополітичної кризи. До того ж в росію почне прибувати потік біженців, а також розлючених та розчарованих учасників бойових дій, що лише посилить внутрішню соціальну та політичну напругу в росії. Якщо розвиток внутрішньої ситуації в росії відбуватиметься саме таким чином, то це відверне увагу від України з боку російської влади та політичних угруповань, що змагаються в росії. У разі загострення цієї кризи в перспективі може відкритися вікно можливостей для звільнення всіх окупованих територій.
Таким чином, результат війни визначатиметься такими факторами: ефективністю бойових дій кожної з протиборчих сторін, рівнем (ступенем достатності) підтримки України її міжнародними партнерами, а також розвитком внутрішньополітичної ситуації в росії. Від поєднання цих трьох чинників залежатиме не лише фінал війни, а й умови майбутнього миру, нехай навіть без його договірної формалізації".
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
1234Читайте нас у Facebook
