Буваючи в різних країнах, я по крихтах збирав знання про життя, правила честі та про смерть самураїв. Це було не просто цікаво та пізнавально. Це було ще й дуже корисно, як не дивно таке звучить у наші дні.

Самураї з'явилися в Японії у 640-х роках після реформ Тайка, які стали спробою запозичити політичну та військову структуру могутньої династії Тан. Найбільший поштовх для розвитку самураїв як класу дав імператор Камму у кінці VIII — початку IX століття. У XII столітті під час громадянської війни між феодальними домами Тайра і Мінамото почав зароджуватися сьогунат — правління самурайського стану, верховним воєначальником якого був сьогун. Як і у Європі, феодали в Японії посідали друге місце після монарха за соціальним станом. Самураї були вірними воїнами феодала.

Клас самураїв мав деякі привілеї у суспільстві. Наприклад, самурай міг носити при собі 2 меча, тоді як простолюдину заборонялося володіти будь-якою зброєю. Крім того, самураям було надано право страчувати селянина, який провинився.

У самураїв існував кодекс честі бусідо, або «Шлях Воїна», який сповідував беззаперечну покору господареві. Але це зовсім не означало, що самурай мав беззаперечно виконувати злочинний наказ. У такому разі він мав право спробувати переконати свого господаря.

За кодексом честі самураїв, якщо вбивали господаря, то всі його самураї мали зробити так зване «самогубство вслід», або дзюнсі. Крім того, існувало ритуальне самогубство сеппуку, яке робилося самураєм у разі, якщо він чимось зганьбився; якщо потрапляв у полон і не міг вибратися з нього; якщо порушував клятву.

Самураями могли бути не тільки чоловіки, а й жінки, яких називали онна-бугейся. Жінки-самураї не брали участь у битвах, але були навчені навичкам володіння зброєю та могли захистити свій дім та дітей. У них також існував ритуал самогубства дзигай, але, на відміну сепуку, коли чоловіки розрізали собі живіт, жінки-самураї перерізали собі горло. Такий ритуал нерідко здійснювався і простими жінками, чоловіки яких гинули на війні.

У японських самураїв існувала практика сюдо, яка у давнину користувалася особливою повагою. Сюдо мало на увазі гомосексуальні відносини між досвідченим чоловіком та юнаком. У протиставленні жіночому коханню вважалося, що чоловіче кохання вчить юнаків почуттям гідності, чесності і навіть почуттям прекрасного.

Для участі у битвах самураї одягалися у спеціальні обладунки. У різні історичні періоди обладунки вирізнялися елементами конструкції. Але загальне в обладунках було те, що вони були зроблені з металевих пластин, які часто покривали лаком для захисту від іржі. Ці пластини зв'язувалися шовковими чи шкіряними шнурами. Також у комплект обладунків входив шолом напівсферичної форми під назвою кабуто, що мав спеціальні пластини для захисту шиї. Іноді самураї одягали також страхітливу маску.

У нашій музейній колекції зібрано десятки унікальних фарфорових композицій, які з приголомшливою точністю передають найдрібніші деталі одягу та зброї самураїв. Але найбільше у зводі правил цих воїнів мене вражав не одяг, а їхня мудрість, прописана у стародавніх висловах. Таких, наприклад, як цей: «Якщо дощ застане тебе зненацька, не намагайся якнайшвидше втекти. Не намагайся сховатись під дахами будинків. Ти все одно промокнеш. Змирись з цим. Просто йди туди, куди йдеш. Це позбавить тебе занепокоєння з приводу дощу. Використовуй цю мудрість, чим би ти не займався у житті…»

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.