Один моряк, який служив гарпунером на китобійному судні, повернувшись з далекого плавання, вирішив навести лад у великому своєму будинку на березі океану. Попросив знайомого майстра пофарбувати старий човен, що стояв під навісом. І, приймаючи роботу, щедро з ним розрахувався.

Яким же було здивування майстра, коли за кілька днів господар човна знову прийшов до нього і, низько вклонившись, простягнув мішечок з золотими монетами.

- А це ще за що? — здивувався човняр. — Адже я за роботу винагороду вже отримав.

- Це не за роботу, — відповів гість. — Це за твою порядність. Адже ти з фарбуванням уклався вчасно. Як і домовлялись. А хто відремонтував дірку в днищі, під лавкою?

- Ну, звісно, я. А як можна було не зробити цього, якщо вже помітив недолік? Так й багато часу в мене цей ремонт не зайняв.

- У тебе він багато часу не зайняв, а мені сенс мого життя повернула. Так-так, не дивуйся. Я ж у довгому плаванні тільки про добробут сім'ї та дітей думаю. Вони — найголовніше, що в мене є. І коли вчора вранці я побачив, що діти, взявши без попиту човен, вирушили кататися на ньому далеко в море, я зрозумів, що бути біді. І тільки після їхнього бщасливого повернення помітив, що дірка в днищі була надійно замурована. Я завжди знав, що людська порядність — ноша, якої важко позбутися. А зараз лише зайвий раз у цьому переконався.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.