Один знаменитий японський тренер з боротьби мав дуже багато учнів. Один з них виділявся особливо: він навчався цій майстерності вже досить давно, тренувався з старанністю і, в принципі, за бажання міг багато чого досягти. Якось він запитав у тренера:

- Скажіть, чи є ще щось, чого ви могли б мене навчити?

- Я навчив тебе всьому, що знав сам. Всіми відомими мені способами боротьби я поділився з тобою.

Молодий борець був щасливий від такого визнання майстром рівня підготовки. І з гордістю почав розповідати всім, що тепер він найсильніший борець у країні та легко міг би перемогти навіть свого знаменитого тренера.

Виклик було кинуто, двобій призначили на вечір вихідного дня. Тисячі людей прийшли подивитися на цей бій. Після рівної та досить спокійної боротьби майстер раптом несподіваним прийомом зумів укласти свого учня на обидві лопатки.

- Дивно, — з образою в голосі сказав переможений борець. — Ви ж самі говорили про те, що я навчився всього, що ви знали. Але вам вдалося перемогти мене зовсім невідомим мені кидком.

- Друг мій, я справді навчив тебе всьому, що знав сам, — відповів майстер, — просто цей прийом народився тільки зараз, у процесі боротьби. Це те, що називається імпровізацією.

- Але цього ви мене не вчили!

- Цьому я й не міг тебе навчити. Цьому кожен має навчитися сам…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.