В одному гірському селищі вмирав старий. Чимало людей, рідних, близьких і не дуже близьких, зібралися попрощатися з людиною, яка прожила довге та нелегке життя. Він був не тільки всіма шановною мудрою людиною, а ще й головою великої родини, про сварки в якій ніхто й ніколи навіть не чув.

І ось, від імені більшості присутніх подякувавши старцю за все добре, що було їм зроблено за всі ці роки, один із односельців запитав його:
- Дай відповідь нам, мудра людина, лише на одне запитання: як тобі вдалося встановити у своєму сімействі такий порядок, за якого і діти, і онуки, і зяті, і невістки, навчилися жити у мирі та злагоді, без гучних сварок та з'ясування стосунків між собою?

Попросивши подати йому аркуш чистого паперу й олівець, старий рукою, що слабшає, щось довго і акуратно виводив на папері. А потім передав лист тому, хто його запитував. І тоді всі побачили одне й те саме слово, що повторювалося в кожному рядку: «Терпіння. Терпіння. Терпіння. Терпіння…»

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.