Прочитавши цю коротку притчу, я одразу згадав порцелянову композицію, знайдену мною багато років тому під час поїздки до Ватикану та привезену до Києва. У ній зображено Мікеланджело Буонарроті, який закінчує роботу над своєю знаменитою П'єтою, красою якої й сьогодні можна насолоджуватися, відвідуючи собор Святого Петра в Римі. Я думаю, ви зрозумієте, чому текст притчі здався мені таким співзвучним із цим прекрасним твором майстрів відомої італійської мануфактури.

Якось під час презентації скульптури, що зображує Ісуса, відомий критик звернувся до автора зі словами:
- Я завжди знав вас як талановитого майстра. Та й зараз дотримуюся тієї самої думки. Але ця ваша нова робота мені видається дещо спотвореною, непропорційною. Невже ви не помічаєте цього?
- Все пояснюється досить просто, — спокійно відповів скульптор. — Ви просто не бачите цієї роботи так, як бачу її я. Зверніть увагу на невелике вільне місце біля підніжжя цієї скульптури. Якщо ви опуститеся в цьому місці на коліна і подивіться на неї знизу нагору, лише тоді зможете оцінити справжню правильність усіх пропорцій. Саме такиою я бачив цю роботу у своїх молитвах…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.