- Я дав вам те, що міг дати, — знання, — сказав наставник, розлучаючись із учнями, які завершили курс навчання. — Але тепер кожен з вас має знайти своє щастя.

- Вчителю, адже ви самі знаєте, що щастя занадто скороминуще, воно завжди швидко закінчується, — заперечив хтось.

- Чому ж? Є на світі одне невичерпне джерело щастя. Той, хто знаходить його, щасливий все життя, — загадково відповів наставник.

На прощання учні пообіцяли повернутися через три роки, щоб розповісти про свої успіхи у пошуках щастя.

Час пролетів напрочуд швидко. Найкращий учень на зустріч не приїхав. Він лише надіслав учителю листа: «Я знайшов джерело свого щастя. Це — влада. Я успішно піднімаюся сходами влади і сподіваюся якось досягти верхнього її ступеня». Другий учень теж через батьків передав учителю коротку записку: «Джерело щастя — це багатство».

Третій учень не надіслав нічого, але наставнику розповіли, що він став професійним воїном і пішов із армією найманців підкорювати іншу країну. «Мабуть, мій учень вирішив завоювати своє щастя за допомогою сили», — сумно подумав про нього наставник.

І лише четвертий хлопець прийшов до вчителя і розповів, що йому довелося пережити за останні роки. Він, до речі, став лікарем.

- Я встиг попрацювати у різних місцях. Люди, яким я надавав допомогу, позбавляючи їх від недуги, раділи і ставали щасливішими. Мені здається, що я зрозумів головне — якщо приносити комусь щастя людям, то воно завжди буде поруч з тобою, — сказав учень.

- Це правильно, — сказав наставник. — Чим більше добра приносиш людям, тим щасливішим стаєш сам…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.