Є в мене, зізнаюся, така зовсім безглузда звичка. Закінчивши екскурсію у нашому музеї порцелянових фігур, обов'язково цікавлюся у відвідувачів, а що з побаченого їм сподобалося найбільше і чому.

Відповіді бувають часом настільки несподіваними, що я просто дивуюся. Якщо більшість поціновувачів фарфорового мистецтва, як правило, звертає увагу на великі багатосюжетні композиції, від яких очей відірвати не можна, розглядаючи буквально кожну найтоншу деталь, то знаходяться люди, які не можуть налюбуватися, на перший погляд, простоватими фігурками німецьких чи українських майстрів, відчути душевність яку не кожному дана.

У зв'язку з цим мені щоразу згадується коротка притча про успішного фермера, який написав книгу і вирішив провести її презентацію. Під час обговорення його буквально «дістав» один читач, який засипав автора питаннями про те, чому одна частина книги викликає у нього захоплення, а інша сповнена загадок, на які йому ніяк не вдається знайти відповіді. Фермер підвів його до вікна, що виходить на пасовище, де мирно паслися і коні, і корови, і вівці, і кози, і сказав:

- Перед нами така різноманітність тварин, в яких одні помічають красу постави, інші — породистість, треті — очевидні переваги для приготування вишуканих страв. І всім підряд неможливо сприймати все це багатство тваринного світу через спрощене розуміння «подобається» чи «не подобається». Адже загальним тут може бути лише одне — можливість кожного побачити та відчути те, що вашій душі завгодно.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.