Не знаю, як вам, друзі мої, а мені східна лазня, відома всім як хамам, подобається шалено. Багато разів буваючи в Туреччині або в Арабських Еміратах, насолоджувався відвідуванням цих влаштованих за старовинним укладом закладів, де, лежачи на теплих кам'яних лавах під тьмяним денним світлом, що проникає в приміщення через прозорі куполи, можна було годинами отримувати неймовірне задоволення, яке часом можна було порівняти з блаженством. Умілі руки банщиків, покриваючи ваше зморене м'яким теплом тіло пишною мильною піною, проводили неймовірно приємний обряд очищення, після якого, огорнувши себе прохолодною водою, хотілося немов літати.

Ось чому, читаючи давню притчу, присвячену цій темі, начебто знову перейнявся відчуттями тієї вже давно забутої східної процедури. А все було так. Якось шейх Абу Саїд вирішив відвідати хамам. Йому прислуговував дервіш, який сумлінно розтирав спину і змивав мильну піну з його рук, як це зазвичай заведено у банщиків. Але при цьому робив він це демонстративно, щоб шейх бачив, як він старанно працює.

І ось під час цієї процедури банщик несподівано запитав шейха: «Чи не міг ти, шановний, пояснити мені, що мається на увазі, коли говорять про людське благородство?» Абу Саїд трохи подумав, а потім сказав: «Намагатимуся пояснити так, щоб тобі було зрозуміліше. Це коли допомагаєш людині позбутися від бруду, що накопичився, але при цьому не прагнеш йому весь час бруд, що змивається, демонструвати… Дуже сподіваюся, що до тебе дійшов сенс моїх слів».

Присутні під час розмови шейхи та імами Нішапура, почувши такі слова, погодилися з тим, що ніхто з цього приводу не сказав би краще.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.