Багато разів буваючи в Єрусалимі, я довго блукав вузькими вуличками Старого міста, прислухаючись до розмов людей, які приїжджають туди з різних країн. Знаєте, шалено цікаво після багатогодинного ходіння, від якого ноги починають буквально нити від втоми, примоститися десь за маленьким столиком старої харчевні і не поспішаючи пити міцно заварений чай, слухаючи суперечки паломників.

Одного разу довелося стати свідком суперечки між довгобородими старцями, кожне слово яких мені здавалося джерелом істини. Дивна річ, але таких спогадів у моїй пам'яті збереглося чимало. І знаєте чому? Тому що, якось звернувши на них увагу і немов зав'язавши «вузлик на майбутнє», ти цим вузликом можеш скористатися будь-якої миті твого власного життя. Нерідко в найпростіший момент.

Так ось. Один старець тихо спитав іншого:

- Скажи мені, мій друже, що ти вважаєш найважливішим у житті?

- Немає простішого питання, — відповів той. — Звісно ж, життєвий досвід.

- І чому ти так вважаєш? — не вгавав співрозмовник, явно своїми питаннями привертаючи увагу до розмови у людей, які були при цьому.

- Ну як чому? Бо хоча б, що життєвий досвід допомагає відрізнити добро від зла.

- Я ось думаю по-іншому, — не погодився з ним. — Головним у житті, мені здається, слід таки вважати мудрість. Бо саме мудрість дозволяє творити добро й утримуватися від зла.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.