Під час ранкової прогулянки яблуневим садом один із учнів запитав мудреця Тибета:
- Скажіть, учителю, скільки людині потрібно мати друзів, так би мовити, для повного щастя. А то я постійно тільки й чую: що більше друзів, то краще! Чи це так насправді?
- Давай я тобі це поясню на такому простому прикладі, — сказав вчитель. — Бачиш яблуко на вершині цього високого дерева? Спробуй зірвати його за допомогою друзів.

Стовбур дерева виявився мокрим і слизьким після недавнього дощу. Тому хлопцю довелося покликати спочатку кілька інших учнів, які, як акробати, стаючи на плечі один одному, намагалися дістатися міцної гілки, за яку можна було б зачепитися. Дітлахів весь час не вистачало, і тоді доводилося на допомогу кликати когось ще й ще.

Нарешті, якимось чином вишикувавши неймовірну живу піраміду з десятка учасників, до яблука таки вдалося дотягнутися.
- Тепер я зрозумів, учителю, навіщо людині треба мати багато друзів! — радісно вигукнув юнак, який з честю виконав таке непросте завдання.
- Нічого ти не зрозумів, — з сумною усмішкою сказав учитель, який до цього мовчки спостерігав за тим, що відбувалося. — Адже досить було знайти лише одного друга, який просто порадив би принести високу драбину сходи і допоміг би притримати її, поки ти підіймаєшся на дерево…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.