Стародавня індійська легенда розповідає про те, що одного разу Будда йшов зі своїми учнями кам'янистою дорогою з одного міста до іншого. Раптом вони побачили, як селянин намагається витягти з ями вола, який випадково туди впав. Зрозуміло, що сил йому явно не вистачало. Проте людина не залишала спроб врятувати нещасну тварину.

Будда дав своїм учням знак і спільними зусиллями їм вдалося витягнути вола з ями. Почувши слова подяки за допомогу, вони пішли далі.

Через якийсь час перед їхніми очима постала така сама картина. Вони знову побачили яму, у яку потрапив вже інший віл. На краю цієї ями сидів господар вола і гірко плакав. Він навіть не намагався хоч якось допомогти бідній тварині. Просто сидів і плакав, нічого не роблячи для порятунку вола.

Учні запитливо подивились на Будду. Але той, ведучи їх за собою, пройшов повз, ніби нічого й нікого не помічаючи.

Через якийсь час учні запитали його:
- Вчителю, чому одному селянинові ми допомогли, а другому ти вирішив не допомагати?
- А в чому ми могли йому допомогти? — запитанням на запитання відповів Будда. — У бажанні байдуже сидіти і гірко плакати?

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.