А ось, друзі мої, ще одна історія про кохання. Під час нашої з дружиною та дітьми подорожі Таїландом розповів мені її гід, який проводив для нас екскурсію королівським палацом у Бангкоку. Мені навіть здалося, що він говорив про себе. Аж надто сумним був його голос, особливо наприкінці повчальної історії, яку він нам розповів.

Один юнак шалено закохався у гарну дівчину, яка мешкала на сусідній вулиці. Але він так соромився підійти до неї і зізнатися у своїх почуттях, що вирішив щодня надсилати їй по одному листу. А це відбувалося ще в той час, коли мобільних телефонів не було і листування поштою вважалося звичайною справою. Так ось. Листи закоханого юнака були довгими та щирими. Він витрачав на їхнє написання не лише багато часу. Їхня щоденна доставка предмету його обожнювання теж коштувала грошей, які він витрачав зі своїх мізерних статків.
- І як ви вважаєте: чим закінчилася ця історія? — Запитав мене гід, підвівши нас до невеликого озера, в якому були тисячі великих коропів коі (або, як їх ще називають, парчових коропів), що буквально вистрибували з води під час підгодовування їх туристами. Наші діти почали кидати у воду невеликі шматочки білого хліба, що продавався поряд. А гід допитливо дивився на мене, чекаючи на відповідь.

Але звідки мені знати закінчення його оповідання? Я тільки знизав плечима. А він, схоже, до такої моєї реакції був готовий. Адже йому просто хотілося виговоритися перед незнайомою людиною. Таке, знаєте, часом буває з кожним із нас.
- Закінчилося все зовсім несподівано. Отримуючи щодня листи, які приносив їй той самий молодий листоноша, дівчина незабаром ближче познайомилася з ним. Вони почали зустрічатись. І на його пропозицію руки і серця одного прекрасного дня вона дала згоду.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.