Навіть не уявляєте, наскільки буває цікаво спостерігати за відвідувачами нашого першого в Україні музею порцелянових фігур. Наразі, коли він вже відкрився на постійній основі, подивитися експозицію приходять різні люди. І не тільки, до речі, приходять, але й спеціально приїжджають із далеких міст, ба навіть і з-за кордону — із Франції, скажімо, Чехії, Німеччини або навіть із Сполучених Штатів.

Вони подовгу роздивляються численні шедеври порцелянового мистецтва, зібрані і привезені протягом майже тридцяти років до Києва з усього світу. Одні не можуть повірити у те, що все це відбувається у нашому місті, тим більше у такий важкий для всіх час воєнних випробувань. Інші, несподівано відкривши для себе місце душевного спокою, насолоджуються рідкісною можливістю хоча б на кілька годин перепочити від постійних життєвих негараздів і тривог. Але трапляються й такі, хто перевівши подих від першого здивованого враження, починають давати, як їм здається, корисні поради: мовляв, і цю композицію можна було б підсвітили краще, і в цій величезній скульптурі відомого іспанського майстра жіночі ноги могли б бути значно тоншими, а от груди, навпаки, більшими. Ніби ми відповідаємо за те, чому автор створив свою героїню такою, як він її побачив.

У звʼязку із цим мені пригадалася одна повчальна історія. До старого художника на відкриття його виставки у невеликій художній галереї прийшов колишній учень, який став популярним блогером, і почав давати поради з кожного приводу. Не витримавши цього, художник зняв з пальця скромний, на перший погляд, перстень із великим камнем і запропонував молодому колезі у найближчому торгівельному центрі поцікавитися ціною цієї антикварної речі. Запитавши у відділі продажу сувенірів, скільки може коштувати перстень, блогер повернувся до колишнього вчителя і з усмішкою повідомив:

- Кажуть, за нього більше ста доларів ніхто не запропонує.

- Ну, добре, — погодився старий художник, — а тепер спробуй запитати у солідній ювелірній майстерні на розі сусідньої вулиці.

Коли блогер повернувся від ювеліра, на нього боляче було дивитися.

- Той сказав, що готовий заплатити за цей старовинний перстень аж 12 тисяч доларів!

- А тепер, мій юний друже, послухай от що, — художник повернув перстень на звичне місце. — Якщо ти хочеш знати справжню ціну каменя, або сам стань ювеліром, або не полінуйся звернутися до досвідченого майстра ювелірної справи…

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.