Імператор великого іспанського міста дружив з відомим мудрецем. І ось одного разу він поскаржився тому, що його піддані постійно брешуть.

- Я вже так втомився від їхньої брехні! Іноді навіть здається, що навколо брехунів на брехуні. Ну, нічого, я примушу їх казати правду, — заявив правитель.

- Якщо умовляння не допомагають, нехай кажуть правду під страхом смерті. А хто збреше, той одразу втратить голову!

- Але ж у кожного своя правда, — зауважив мудрець, бажаючи пом'якшити гнів повелителя.

- Страти ж ні до чого доброго не приведуть …

Втім, правитель був непохитний. І вже вранці наступного дня на площі міста стояла плаха, поряд з якою кат ретельно перевіряв гостроту меча.

Відтепер у місто міг увійти тільки той, хто правдиво відповів би на запитання начальника варти біля міської брами.

Найпершим, зі сходом сонця, до воріт підійшов той самий мудрець.

- Відповідай, куди ти йдеш! — Наказав йому головний стражник. — І не смій брехати, адже за це можеш втратити голову!

- Ну що ж, — спокійно відповів йому мудрець. — Я йду туди, де мені відрубають голову.

- Ти брешеш, я не вірю тобі!

- Якщо я збрехав, — сказав мудрець, — тоді нехай мене ведуть на плаху.

- Але ж у такому разі вийде, що ти сказав правду?

- Так, — усміхнувся мудрець, — вашу правду…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.