Це було в Італії. Багато років тому. Один скульптор прожив неймовірно довге життя. І саме того дня, коли він уже збирався залишити тлінний світ, у його двері хтось постукав.

- Я посланець Бога, — сказав гість. — Ти прожив велике життя. Ми вирішили увічнити його заради повчання молодих. З цією метою надамо тобі ще стільки років, скільки буде потрібно для опису твого життя. Бери перо та папір — і починай писати.
- Дайте мені краще тростину і можливість опинитися на березі океану, — попросив старий.

Незабаром він опинився на березі океану. І відразу приступив до роботи. Тільки ось як це виглядало збоку — все, що йому вдавалося написати на піску за день, змивав ранковий прибій. І щоразу йому доводилося розпочинати спочатку.

- Ну, ти й хитрун… Схоже, що ти вирішив обдурити нас і жити тут вічно, — здивувався посланець Бога.
- Ви запропонували мені описати своє життя, — спокійно відповів старий скульптор. — Цим я і займаюся вже котрий день. Але хіба я винен у тому, що величезну кількість разів мені доводилося розпочинати своє життя з чистого аркуша?

У той же момент йому дали спокій. Хто знає, можливо, і сьогодні він перебуває все ще там, на березі океану. І продовжує писати історію свого нескінченного життя.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.