Повз поле, на якому щойно закінчився запеклий бій, проходив проповідник. Раптом серед високої трави він помітив пораненого воїна. Обережно підійшов до нього і спів­чутливо спитав:

- Не хочете, щоби я прочитав вам слово Боже?

Поранений відповів:

- Було би значно краще, якби ви перевʼязали мені рану і принесли хоча би трохи води.

Проповідник перевʼязав, як міг, рану та приніс води. Поранений випив її і сказав:

- Дякую. А тепер, будь ласка, підкладіть мені під голову що-небудь.

Проповідник зняв з себе довгий шарф, згорнув його удвічі та підклав під голову пораненого.

- Мені чомусь холодно, — тихо промовив той.

Проповідник мовчки скинув тепле пальто і вкрив ним воїна.

Після цього поранений подивився проповіднику у вічі, посміхнувся і сказав:

- А от тепер, отче, почитайте мені слово Боже.

Саме в цей момент проповідник згадав слова свого старого наставника, який завжди казав, що турбота про ближнього і є найкращою проповіддю…

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.