Старші люди добре памʼятають мудру українську притчу про черемху та молодого зухвалого дрозда. Вона дійсно змушує замислитися над деякими дуже важливими речами, які часом відбуваються у нашому житті.
У черемхи увірвався всякий терпець. З тієї пори, як дозріли її терпкі ягоди, їй довелося натерпілися від настирних дроздів.

З ранку до вечора вони крутилися зграями над бідним деревом, безжально обдираючи дзьобами та кігтями усі гілки.
- Будь ласка, прошу тебе! — змолилася одного разу черемха, звертаючись до найдокучливішого дрозда. — Знаю, що мої ягоди — твої улюблені ласощі. Поїдай їх на здоров’я, мені не шкода. Але залиш у спокої моє листя. Не зривай його! Під його покровом я рятуюся від пекучого сонця. І не терзай мене своїми гострими кігтями, не здирай шкіру!

Той птах був першим забіякою в зграї, і слова черемхи його лише роздратували:
- Перестань скиглити. Самою природою так заведено, щоб ти плодоносила заради мого задоволення. Та що з тобою говорити. Взимку підеш на дрова. Скоро побачимо.

Почувши таку відповідь, черемха ще більше засмутилася. Але що вона могла вдіяти?..

Проте невдовзі усе обернулося інакше. Той нахабний дрізд, який передрікав їй загибель, сам потрапив у сильце, поставлене селянином. Щоб спорудити для спійманого птаха клітку, чоловік насмикав лозин з плоту та й зламав декілька гнучких гілок у черемхи.

Так черемха знову побачилася зі своїм кривдником. Втім, тепер він сидів похнюплено в клітці і був тихіше за воду та нижче за траву. Нічого не сказала йому черемха. Бо саме тоді згадалися їй слова, почуті ще в молодості від мудрої сусідки: «Як теплий одяг рятує від холоднечі, так і витримка захищає від образи. Множ терпіння і спокій духу, і тоді образа, якою б гіркою вона не була, тебе не торкнеться…»

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш