Під час запеклої суперечки у колі старих друзів один знатний синьйор, який постійно називав себе знаним книжником і цікавим оповідачем, почав із захватом переконувати присутніх, що йому, мовляв, не раз доводилося жити у цьому світі раніше, так би мовити, у своїх попередніх життях.

Слухаючи це, один із друзів раз у раз тихенько жартував, вставляючи уїдливі зауваження та заважаючи закінчити розповідь на пафосній ноті.

Тоді, розсердившись, оповідач вирішив поставити насмішника на місце і заявив:

- На доказ моєї правоти пригадую, що в ту далеку пору ти, друже, був простим мірошником.

Ці слова явно зачепили приятеля за живе. Проте він, як виявилося, був не з тих, хто лізе за словом у кишеню.

- Та хто ж з тобою сперечається? Ти, як завжди, абсолютно правий, — відповів він. — Чи мені не пам’ятати, що в ті часи, коли я був мірошником, ти, друже, був слухняним віслюком, який щодня возив мішки із зерном на мій млин.

Колись іще Соломон казав в одній із своїх притч, що мудра людина приймає заповіді серцем, а нерозумна — спотикається устами…

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.