Багато хто з нас, мої друзі, в дитинстві напевно читали книги про подорожі Синдбада-морехода. Ці історії полонили нашу уяву, розвивали дитячу фантазію. Незвичайний герой захоплюючих оповідань переживав такі неймовірні пригоди, що дух захоплювало від них. Чого варті одні лише подробиці його польоту на гігантському птаху рухах, історія про яку спочатку здається зовсім неправдоподібною. Тим часом за всієї казковості ця розповідь має під собою деякі цілком реальні підстави.

Відомо, що більшість казок про Сіндбад сягають записів, зроблених капітаном Бузургом ібн Шахріяром. Цей арабський капітан, дійсно жив у X столітті і записував цікаві розповіді мандрівників, купців і капітанів кораблів, що здавались йому цікавими. При цьому він у міру своїх можливостей прагнув відокремити правду від вигадки. Ось чому в його творах, як правило, описуються не фантастичні, а країни, які на той час існували. Як оповідачів виступали знайомі йому сучасники.

Цікаво, що в записах Бузурга ібн Шахріяра розповідається про гігантських птахів. Причому нерідко основна сюжетна лінія оповідання повністю збігається з казками Синдбада про птахів рухів. Для середньовічної людини існування цього птаха було справою само собою зрозумілою. На картах, складених за описами знаменитого венеціанського купця і мандрівника Марко Поло, навіть значилися точні житла легендарного птаха.

Наприклад, оповідаючи про фауну острова Мадагаскар, Марко Поло стверджував, що там мешкає гігантський гриф:

«Гриф дуже сильний і дуже великий. Він здатний схопити слона і, високо-високо віднісши його вгору, у повітря, може потім кинути його на землю. І слон розбивається, а гігантський птах одразу клює його, жере і впивається ним… Про цей гриф ось ще що треба сказати: місцеві люди звуть його рукою».

До речі, Мадагаскар не випадково названо батьківщиною птахів рухів. Тут справді мешкали величезні птахи. І не за часів динозаврів, а ще відносно зовсім недавно — їх було винищено близько 400 років тому.

Прообразом птиці рух виявився гігантський страус епіорніс (або воромпатра, як називали його жителі Мадагаскару). Слонами він, звичайно ж, не харчувався, та й літати не міг, але інші ознаки, властиві птахові рухах (величезний зріст та неймовірних розмірів яйця) були. Триметрові епіорніс несли яйця, об'єм яких досягав 8−9 літрів. Островітяни часто користувалися яєчною шкаралупою як барило для зберігання прісної води. Знахідки цих яєць нерідко трапляються у торф'яних болотах Мадагаскару і зараз. Європейській науці про існування мадагаскарської птиці рухах стало відомо в середині XIX століття, коли в розпорядженні вчених опинилися яйця і кістки епіорнісу.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.