Одного разу Мойша, який тримав на базарі відому всьому місту взуттєву майстерню, вирушив до рабина і повідомив йому про своє рішення розлучитися з дружиною. Однак той став його переконувати не робити цього:
- Мойшо, чому ти хочеш отримати розлучення? Невже ти не розумієш, що тобі від цього стане лише гірше?

Але Мойша був наполегливий:
- Мені, я думаю, навпаки, стане краще.

Вони ще довго й палко сперечалися, доки рабин не сказав:
- Послухай, Мойшо, всі бачать, що твоя дружина дуже красива і доглянута, на неї завжди приємно дивитися, вона сповнена багатьох переваг. Така жінка сподобається будь-кому, а ти чомусь хочеш її залишити. Чому?

У відповідь на це запитання Мойша, не кажучи жодного слова, зняв туфлю і поклав її біля рабина.
- Навіщо мені твоя туфля?
- Ребе, ти тільки подивися на неї.
- Навіщо мені потрібно дивитися на неї? До чого тут вона?
- Ребе, придивись — перед тобою зразок прекрасного взуття. Вона гарна, приємна, тішить око. Багато хто, напевно, буде радий мати таке взуття. Але тільки я знаю, що воно мені тисне. Причому так тисне, що носити його у мене вже немає жодних сил. Просто збоку це непомітно. Адже збоку не все і не завжди можна оцінити об'єктивно.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.