Наприкінці XIX століття великою популярністю в Англії користувався театральний актор на прізвище Фут. Якось, мандруючи країною, він зупинився на нічліг у маленькому містечку неподалік Честера.

Замовивши собі в шинку вечерю, містер Фут із задоволенням з'їв його і на поштиве запитання господаря шинку, чи сподобалася йому їжа, гість, перебуваючи у відмінному настрої, відповів:

- Сьогодні я повечеряв найкраще в Англії!

- За винятком нашого мера, — ввічливо поправив його шинкар.

- Що за маячня? — здивувався Фут. — Я точно пообідав найкраще!

- Окрім нашого мера, — наполегливо уточнив шинкар.

Словесна суперечка переросла в гучний конфлікт, внаслідок чого шинкар потягнув актора до того самого мера. Мер, вислухавши шинкаря, повідомив Футу, що в їхньому місті всім давно і суворо наказано висловлювати всіляку повагу до мера і згадувати його за кожної нагоди. Порушникам цього розпорядження загрожує або штраф, або добу в'язниці. Актор одразу заплатив штраф і, обурений такою безглуздою історією, в серцях вигукнув:

- У житті своєму не зустрічав ще такого дурня, як цей шинкар!

Потім повернувся до мера і уклінно додав:

- За винятком мера, звісно…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.