Великий австрійський композитор Йозеф Гайдн одного разу був невимовно здивований, побачивши у себе вдома несподіваного гостя — відомого у Відні м'ясника, який виявився не тільки любителем, а й знавцем його творів.

- Маестро, — гість шанобливо зняв капелюха, — за місяць я планую влаштувати весілля моєї дочки. Дозвольте мені попросити вас спеціально для цієї події написати гарний менует. Самі розумієте, до кого ще мені було звернутися з таким важливим проханням, як не до прославленого Гайдна?

Отримавши невдовзі дорогоцінний подарунок від видатного композитора, м'ясних справ майстер вирішив гідно віддячити.
І ось увечері теплого осіннього дня Гайдн раптом почув оглушливі звуки, в яких він насилу впізнав мелодію свого нового менуету. Підійшовши до вікна, він побачив біля входу до свого будинку чудового бика з позолоченими (!) рогами, а поряд з ним — щасливого м'ясника з дочкою та цілий оркестр мандрівних музикантів.

М'ясник зробив крок уперед і з почуттям промовив:

- Пане, мені здається, що найкращим висловом вдячності за чудовий менует з боку вдячного м'ясника може бути лише найкращий з його бугаїв!

З того часу цей до-мажорний менует Гайдна став називатися «Менуетом бика»…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.